Збудники кишкових інфекцій: класифікація, терапія та профілактика

Кишкова інфекція — поняття, яке об’єднує понад 30 видів захворювань в результаті діяльності вірусів і бактерій. Щоб уникнути неприємностей у зв’язку з ними, необхідно розбиратися в особливостях зараження і симптоматиці хвороби.

Визначення

Кишкова інфекція — захворювання, при якому його збудники проникають в кишечник потерпілого. Інтоксикація, розлад шлунка, підвищена температура — головні симптоми при цьому. Такі види збудників кишкових інфекцій, як сальмонела, дизентерія, черевний тиф, холера — порушують процеси травлення і зневоднюють організм.

Шляхи зараження:

• повітряно-крапельний;
• повітряно-пиловий;
• харчовий.

Джерелом інфекції можуть бути як хворі, так і лікуючі пацієнти протягом деякого часу (близько трьох тижнів). Наявність мікробів спостерігається в калі, а також у сечі, блювотній масі, слині. Справедливо захворювання бактеріальної природи називають «хворобою брудних рук» «.

Імунітет до вірусів не виробляється, тому немає гарантії, що після перенесеного захворювання воно не повернеться.

Види: бактеріальні та вірусні

Кишкові інфекції підрозділюються на дві групи: патогенні (які негайно провокують запалення) та умовно-патогенні (розвиваються за певних умов, ослаблення організму). Як збудники можуть виступати як віруси, так і бактерії. У тих та інших індивідуальний вплив на організм, і визначити більшу ступінь шкоди одного з них скрутно.

Віруси проникають в навколишнє середовище разом з калом зараженого пацієнта, тварин, домашніх птахів. Всі предмети, що контактують з фекаліями, становлять небезпеку передачі інфекції.

Поширені вірусні та бактеріальні збудники кишкових інфекцій:

• ентеропатогенні кишкові палички;
• кампілобактеріоз;
• сальмонели;
• ротавіруси;
• галофілез;
• ешеріхіоз;
• дизентерійні шигели;
• стафілококи;
• холерні вібріони.

Які класифікація збудників?

Вірусні. Передача інфекції: оральний, побутовий, повітряно-крапельний спосіб. Ризик зараження вищий порівняно з бактеріальним. Хворий небезпечний для оточуючих протягом трьох тижнів після одужання. Різновиди:

• ентеровірусні — бувають вражені м’язова і нервова система, серце;
• ентеральний гепатит А і Е — при неякісній воді, інфікованих продуктах, немитому посуді;
• ротавірусний гастроентерит — джерелом зараження служить людина.

Протозійні. Зараження відбувається з проковтуванням води з інфікованої водойми.

Лікування тривале, передбачає використання спеціалізованих препаратів. Різновиди:

• амебіаз, токсоплазмоз — через мікроорганізми в тілі людини, тварини;
• лямбліоз — за відсутності лікування відбувається розселення по всьому організму;
• балантидіаз — розмноження інфузорії балантиді, супроводжується виразковим колітом.

Бактеріальні захворювання:

1. Ешеріхіоз. Захворювання виникає внаслідок діяльності кишкової палички. Бактерії зберігають активність протягом декількох місяців.
2. Дизентерія. Інтоксикація бактеріями роду шигелла. У тілі людини виробляються токсини. Джерело зараження — людина, вода, їжа.
3. Черевний тиф. Джерела зараження — вода, продукти. Осередки ураження ЖКТ збільшуються, утворюються виразки і розриви. Небезпечний тим, що його інкубаційний період досягає двох тижнів.
4. Сальмонельоз. Зараження можливе після вживання неякісного м’яса, вершкового масла, яєць, молока. З ускладнень можливі: набряк мозку, ниркова недостатність.
5. Холера. Збудник — холерний вібріон: сильне зневоднення через понос і блювання. Нерідкі смертельні випадки.
6. Бруцеллез. Ураження ЖКТ, опорно-рухової, статевої, нервової систем. Причина — неякісні молочні продукти. Людина не є джерелом зараження.
7. Хелікобактеріоз. Веде до ураження дванадцятипалої кишки та інших ділянок травної системи. На слизових спостерігаються виразки.
8. Ботулізм. Смертельно небезпечне захворювання, спровоковане ботулічним токсином. Розмноження відбувається за відсутності кисню. Джерело зараження — домашні консерви, виготовлені з порушенням технологій.
9. Стафілокок. Умовно-патогенні мікроорганізми, симптоми плутають із простудним захворюванням. Неправильне лікування призводить до ускладнень.

Збудники кишкових інфекцій швидко розмножуються, і при несвоєчасному зверненні до фахівця не виключені серйозні ускладнення.

Причини

Як правило, бактерії збудників кишкових інфекцій проникають в організм внаслідок порушення гігієни, неправильного зберігання та обробки продуктів, вживання їжі певних категорій.

Джерела зараження:

• сира вода, молоко;
• торт з кремом, кисломолочні продукти;
• неналежні умови зберігання продуктів (на одній полиці знаходяться свіжі фрукти і продукти, які повинні проходити термічну обробку — м’ясо, риба);
• неправильний температурний режим зберігання (при кімнатній температурі бактерії активно розмножуються);
• заражені фекалії гризунів, що потрапляють на посуд;
• недостатньо термічно оброблене м’ясо;
• яйця: сирі, погано проварені, непрожарені;
• забруднені землею овочі та зелень;
• предмети гігієни загального користування (посуд, рушник);
• контактування з предметами в приміщенні, де проживає хворий;
• ігнорування правил гігієни;
• перенесення інфекції комахами (мухи);
• заковтування інфікованої води при купанні у водоймі.

У деяких пацієнтів сприйнятливість до збудників кишкових інфекцій значно вища, ніж у інших.

До таких категорій громадян належать:

• літні люди;
• зловживають алкоголем;
• недоношені діти;
• малюки, що знаходяться на штучному вигодовуванні;
• народжені з розладами нервової системи;
• страждають на імунодефіцит.

Симптоми

Інкубаційний період, залежно від виду збудника, триває від декількох годин до 10 діб. Головні симптоми, крім рідкого стільця з домішкою сиві крові (або без них) — це лихоманка і схваткоподібні болі, блювота, інші ознаки інтоксикації. На додаток до цього, спостерігаються клінічні прояви, обумовлені конкретним збудником кишкових інфекцій.

У перші години симптоми можуть бути відсутніми, але потім виникають больові відчуття в животі — напади, що тривають від чотирьох хвилин і більше. Основні ознаки гострих кишкових інфекцій схожі.

Перелік загальних симптомів кишкових захворювань:

• порушення апетиту;
• діарея (її важливо купірувати, щоб уникнути зневоднення);
• безсоння;
• висип на шкірі;
• нудота, блювота;
• шуми в животі;
• сонливість, стомлюваність.

Специфічні симптоми основних збудників кишкових інфекцій:

• гастритичний синдром: больові відчуття в області шлунка, безперервні напади блювоти, нудота після прийому їжі;
• гастроентеритичний синдром: дискомфорт в області пупка, блювота, калові маси виглядають зеленуватими, в них може бути присутнім слиз, кров;
• ентеритичний синдром: частий водянистий стілець (характерно для холери);
• ентероколітичний синдром: сильні болі в животі, учащені позиви до дефекації (властиво дизентерії, сальмонельозу);
• колітичний синдром: болю в нижній частині живота, в калі спостерігаються сліди сер, крові, помилкові позиви до дефекації, немає відчуття полегшення після випорожнення, біль не вщухає;
• інтоксикаційний: слабкість, ломота в тілі, головні болі, нудота, запаморочення, підвищення температури;
• бактеріальна інфекція: ознаки зневоднення, що за відсутності лікування веде до смерті;
• комбінації всіх симптомів у різних варіантах.

Вторинні симптоми носійства збудників кишкових інфекцій:

• прояви пневмонії (виникає на тлі часткового зневоднення, часто буває у дітей);
• ниркова недостатність (вод впливом токсинів, дегідратації);
• інфекційно-токсичний шок: проявляється незабаром після зараження, як наслідок підвищеної концентрації отруйних речовин у тілі;
• грибкові ураження ЖКТ;
• дегідратація: після блювоти, поносу.

Найменування збудника і можлива клінічна картина:

• кампілобактеріоз — стан нагадує апендицит;
• єрсиніозна інфекція — розвиток вузлової еритеми, ураження суглобів;
• сальмонельоз — бактеримія і менінгіт, пневмонія, абсцеси внутрішніх органів;
• інфекція, викликана штаммами кишкової палички — гемолітико-уремічний синдром, ниркова недостатність, гемолітична анемія.

При зневодненні пацієнт може впасти в кому з летальним результатом. Ознаками проблем є: тривала відсутність сечовипускання, частий пульс, низький тиск, зміна відтінку шкіри, сухість слизової. Чим швидше проявляються характерні ознаки після вживання інфікованих продуктів, тим важче протікає кишкова інфекція.

У деяких випадках аналіз на носійство збудників кишкових інфекцій здійснюється за зовнішнім виглядом кала:

• сальмонельоз: часті та рідкі дефекації зеленуватого відтінку;
• ешеріхіоз: рідкий стілець жовтувато-помаранчевого відтінку;
• холера, галофілез: водянистий стілець з білуватим слизом;
• дизентерія: слизовий стілець з кров’ю;
• ротавірусна інфекція: стілець рідкий, пеністий, коричневого відтінку.

Для аналізу на збудників кишкових інфекцій недостатньо зовнішніх симптомів, з цією метою необхідне докладне лабораторне дослідження.

Діагностика

У кожному випадку захворювання діагностується попередньо, в результаті огляду та опитування пацієнта. Але точне визначення збудника кишкової інфекції дасть бактеріологічне дослідження калу, крові, блювотної маси.

Лабораторна діагностика передбачає посів і мікробіологічне дослідження калу на кишкову групу, аналіз крові на РНГА з шигелезними діагностикумами.

З метою попереднього діагнозу встановлюється взаємозв’язок між якістю спожитої їжі та зовнішнім виглядом калу. Потім проводять тест на ротавірусну інфекцію.

При негативному результаті необхідна діагностика такого виду:

• посів кала;
• дослідження промивних вод на живильне середовище для бактерій, які спровокували хворобу;
• аналогічним методом досліджують блювотну масу.

Результати аналізів можуть затягнутися днів на п’ять. Серологічний метод дозволяє виявити специфічні антитіла до вірусів різного виду при використанні ІФА, РНГА.

Пацієнт здає аналіз на носійство збудників кишкових інфекцій з вени, який проводиться не в першу добу захворювання, а в процесі боротьби з прогресуючим вірусом.

Обов’язковим є дослідження в біологічному матеріалі ознак окремого виду бактерій (ПЛР-дослідження). Зміни кишкової мікрофлори, властиві тому чи іншому виду ураження ЖКТ, допоможуть виявити дослідження за допомогою ректороманоскопії, колоноскопії та інших методів.

Якщо результат посіву був негативним, застосовують імунологічні методи діагностування. Імуноферментні методи дозволяють виявити антитіла до кампілобактера і сальмонелів; ентеротоксини патогенних штамів можна виявити за допомогою ПЛР, латексної агглютинації.

Як здавати аналіз?

З метою отримання достовірних результатів пацієнту рекомендується підготуватися відповідним чином:

• протягом п’яти днів утримуватися від м’яса, алкоголю, харчуватися молочними продуктами, кашами, картоплею, білим хлібом;
• за три дні до процедури посіву на збудників кишкової інфекції припинити прийом антибіотиків, слабкого, препаратів заліза, ректальних свічок;
• приготувати контейнер для аналізу: ємність, придбану в аптеці, герметично закривається і стерильну.

Правила процедури:

• попередити потрапляння сторонніх речовин в кал: сечі, крові;
• контейнер для вмісту не можна обробляти агресивними хімічними речовинами: необхідно помити ємність з милом, після чого ошпарити окропом;
• для зберігання аналізу допустимо близько 4 годин у холодильнику; чим більше термін транспортування, тим менш точними є результати, оскільки частина збудників гине.

У домашніх умовах паркан аналізу проводиться в стерильну тару. Обсяг, на який варто орієнтуватися — повна чайна ложка. У кабінеті інфекціоніста береться ректальний мазок тампоном, який вводять на невелику глибину в пряму кишку і поміщають у пробірку. До ємності додається оформлене лікарем направлення.

Види досліджень:

1. Для більшої точності результату передбачений триразовий аналіз кала. Матеріал поміщають у живильне середовище на 5 днів. При цьому виростають колонії, придатні для мазка на кишкову групу, навіть при невеликій кількості мікроорганізмів. Патологічні збудники можна виявити за зовнішнім виглядом, рухливістю організмів під мікроскопом.
2. Лаборант при перегляді калових мас, розчинених у воді, в першу добу може дати попередній результат. Бактеріологічне дослідження дозволяє визначити інфекційний агент, а також сприйнятливість до антибіотиків.
3. Мікробіологічний метод передбачає обов’язковий посів кала на спеціальні середовища, а якщо немає такої можливості, проби матеріалу поміщають в розчин з гліцерином.
4. Біохімічні тести: визначають кількість жирних кислот у кишківнику, внаслідок чого роблять висновки про якісний склад кишкової групи.
5. Швидкі результати отримують серологічні дослідження реакцій крові. Аналіз на кишкову групу враховує весь спектр мікроорганізмів.

Тривалість аналізу: для остаточного підсумку досліджень на збудників кишкових інфекцій потрібно близько семи днів. Цей термін необхідний для встановлення особливостей зростання збудника. Прискорити процес можна за допомогою експрес-методів, які забезпечать менше достовірності.

Присутність різновиду збудника відзначається у відповідній графі бланка досліджень або вписується у висновок за підписом лікаря. Детальний аналіз з урахуванням кількості колоніеобразуючих одиниць дозволяє судити про характер дисбактеріозу на тлі корисної мікрофлори.

Не слід розшифровувати аналіз самостійно, правильну відповідь дадуть тільки лікарі-бактеріологи, інфекціоністи, гастроентерологи.

Лікування

Інфекційне кишкове захворювання потребує комплексного підходу і не може пройти самостійно. Лікування спрямоване на усунення збудників гострих кишкових вірусних інфекцій, і правильно побудована схема терапії забезпечує поетапне одужання.

Основні принципи лікування:

• постільний режим;
• певний раціон харчування;
• застосування спеціалізованих медикаментів.

У боротьбі з збудниками кишкових інфекцій призначають антибіотики або кишкові антисептики. Перевага їх у тому, що вони можуть бути використані до визначення вірусу-збудника.

У кожному випадку призначають сорбенти для прискореного виведення токсинів з організму («» Смекта «», «Атоксил» «», Ентеросгель «», «Фільтрум»).

У процесі нормалізації показано пробіотики («» Лінекс «», «Хілак форте» «», Аципол «), засоби, що містять біфідо- і лактобактерії. Успішно борються з дисбактеріозом «» Ентерожерміна «», «Мезим» «», «Креон» «», «Панкреатин» «», Біо-гай «», «» Ентерол «», йогурти.

На наступному етапі необхідна регідрація, оскільки пацієнт втрачає великі обсяги солі та рідини, що загрожує наслідками. На додаток до цього прописують жарознижуюче, препарати від діареї, дієтичне харчування, постільний режим. В аптеці можна придбати готові сольові засоби, з яких роблять сольовий розчин.

Кошти, рекомендовані в боротьбі з збудниками вірусних кишкових інфекцій: «» Норфлоксацин «» (в таблетках), «» Ораліт «», «» Регідрон «», «» Хумана «». Симптоматичне лікування при гастриті включає застосування «» Омеза «», Ранитидина «», «Омепрозола» «, при нудоті -» Церукал «». Якщо людина не направлена в стаціонар з крапельницею, то їй призначають рясне пиття.

Не слід відкладати звернення до лікаря в разі нездужання малолітніх пацієнтів, навіть якщо позиви до блювоти нечасті. Їм необхідно термінове обстеження на збудників кишкових інфекцій, щоб уникнути швидкого зневоднення. А до прибуття швидкої допомоги потрібно давати дитині пиття з інтервалом у десять хвилин по 5 мл.

Дієта

Будь-яка кишкова інфекція вимагає дотримання дієти. Лікарські засоби марні без спеціального харчування. Страви підбираються з урахуванням тяжкості захворювання, загальних рекомендацій та категорії виключених продуктів. При загостренні рекомендуються супи, нежирні бульйони, каші, риба, омлет, приготований на пару, печені яблука без шкірки, нездобне печиво.

Заборонені продукти при діареї:

• молоко та молочні вироби;
• страви, що містять сирі овочі;
• свіжі ягоди та фрукти;
• смажене, жирне;
• гостре (приправи, цибуля, часник);
• солоне, копчене;
• консерви;
• алкоголь.

Для компенсації нестачі рідини в організмі рекомендуються компоти із сухофруктів, некріпкий відвар шипшини, негазована вода. Молоко слід виключити з раціону на період від трьох місяців після одужання.

Чого не можна робити при підозрі на інфекцію

Трапляється, що при підозрі на кишкову інфекцію люди роблять самостійні спроби поліпшити свій стан. Але без дослідження на збудника кишкової інфекції таке лікування може виявитися шкідливим або призвести до ускладнень.

Заходи, заборонені при інфекційних захворюваннях:

• купування болю за допомогою болезаспокійливих: змінений стан ускладнить дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій та розробку програми лікування;
• вживання препаратів без призначення лікаря: токсини продовжують накопичуватися в кишечнику, що загрожує загостренням стану, в той час як діарея сприяє очищенню організму;
• використання грілки: тепло підсилює розмноження бактерій;
• застосування народних або гомеопатичних засобів: методики можливі тільки в якості додаткових після консультації з фахівцем.

Виникнення будь-якого роду інфекції при вагітності становить загрозу розвитку плоду. Скупчення токсинів можуть стати передумовою мимовільного викидня. Небезпечно зневоднення, при якому доставка кисню та поживних речовин ускладнена. Нерідко виникає гіпоксія плоду, що позначається на його подальшому розвитку.

Зволікання зі зверненням до лікаря за наявності вірусу, збудника кишкових інфекцій, може призвести до летального результату.

Профілактика

Найменші ознаки псування свідчать про низьку якість усього продукту. І не маючи впевненості в безпеці їжі, краще її викинути. В якості профілактики вакцинації та інші заходи не передбачаються. Але не завадить дотримуватися низки заходів для власної безпеки.

Перелік профілактичних дій:

• пам’ятати про гігієну;
• кип’ятити воду і молоко перед вживанням;
• мити руки з милом після відвідування туалету;
• частіше змінювати рушники;
• відмовитися від вживання сирих яєць, навіть від домашніх птахів;
• ретельно варити або обробляти іншим термічним способом м’ясо;
• контролювати термін придатності продуктів, що купуються;
• добре мити зелень перед вживанням в їжу;
• продукти зберігати в холодильнику;
• не давати молока в чистому вигляді грудній дитині;
• підтримувати чистоту житлового приміщення, не накопичувати сміття, яке служить середовищем розмноження бактерій;
• по можливості стежити за вологістю приміщень, яка сприятлива для розмноження бактерій;
• при захворюванні кип’ятити посуд інфікованого;
• спорожнення хворого обробляти хлорним розчином.

Найвища активність збудників кишкових інфекцій у воді та довкіллі — у літній сезон. Саме в теплу пору року багато хто дозволяє собі пити з відкритих джерел. Як відомо, вода з-під крана, що постояла в спеку, є розсадником небезпечних бактерій. Через високу температуру швидко приходять в непридатність такі продукти, як м’ясо, риба, не змінюючи при цьому зовнішнього вигляду.

Не всі вважають необхідністю вести боротьбу з комахами. Не кожному відомо, що на тілі мухи може налічуватися до десятка мільйонів мікроорганізмів, які провокують серйозні захворювання. Тому неприпустимо, щоб комахи повзали по продуктах.

Влітку людина випиває багато рідини, яка при потраплянні в шлунок розріджує склад ферментів і тим самим знижує їх захисні функції. При перших симптомах інтоксикації необхідно негайно звертатися до лікаря. Самолікування неприпустиме. Дослідження на носіїв збудників кишкових інфекцій потрібно повторювати триразово, щоб бути впевненим у відсутності небезпечних мікроорганізмів для сім’ї, робочого колективу.

Аналіз на збудників кишкових інфекцій у примусовому порядку проходять:

• медпрацівники пологових будинків, дитячих, інфекційних відділень;
• персонал дошкільних установ, шкіл;
• працівники сфери харчування;
• працівники, задіяні у виробництві та переробці продуктів, пакувальники, транспортувальники, продавці.

Перерахований контингент здає аналізи згідно із затвердженим графіком від 2 до 4 разів на рік. При підтвердженні зараження дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій може бути розширено до рівня загальної перевірки персоналу на вимогу органів санітарного нагляду. При небезпечній епідемії повноваження перевірки підвищуються — аж до закриття установи.

Таким способом може бути виявлено джерело зараження, бактеріоносій, людина, яка перехворіла і має залишки інфекції в організмі, недолічений пацієнт. Недобросовісне ставлення до гігієни загрожує здоров’ю самої людини і оточуючих її людей.