Затримка психічного розвитку дитини (ЗПР) — визначення.

Сьогодні ми спробуємо розібратися в одному скороченні, яке наводить страх на багатьох батьків. ЗПР — що це таке? Чи піддається цей стан корекції?

ЗПР розшифровується як затримка психічного розвитку. Цікаво, як лікар визначає це? Між іншим, не так вже й рідко ці три літери опиняються в карті спостережуваної дитини.

Що саме включає в себе діагноз ЗПР

Останнім часом проблема ЗПР викликає гострий інтерес. Адже, по суті, такий діагноз занадто неоднозначний. За ним стоїть маса всіляких передумов і причин, що викликали дане відхилення. Як правило, мова не йде про важкий недорозвиток мови, рухових функцій або зору і слуху. Проблема полягає саме в труднощах для конкретної дитини при навчанні та адаптації в тому чи іншому середовищі, викликаних уповільненням темпів розвитку психіки. Для кожної дитини проявляється вона по-різному, розрізняючись у часі і ступені проявів.

Як визначити ЗПР: що це таке для окремої дитини

Затримка розвитку проявляється найяскравіше в незрілості емоційно-вольової сфери. Дитині важко змусити себе зробити що-небудь. А це неминуче веде до порушення уваги: воно виявляється нестійким, дитина легко відволікається, не може сконцентруватися на одному занятті. До цього, як правило, додаються ще одні характерні для ЗПР симптоми: мовленнєва і рухова активність.

У медицині це позначається як синдром дефіциту уваги, гіперактивність: дитина крутиться, не може встояти на місці, не в змозі дочекатися черги в грі, відповідає, не дослухавши питання до кінця, у неї не виходить говорити або грати тихо.

Порушення мислення і мови при ЗПР

Що це таке — тепер зрозуміло, ЗПР часто виражається і в темпах мовного розвитку. Як правило, дитина з даною проблемою в спілкуванні приділяє більше уваги жестам та інтонації, маючи обмежений словниковий запас. Порушення при цьому носять зворотний характер, піддаючись корекції. З кожним роком дитина все більше наздоганяє своїх однолітків, долаючи мовленнєву недостатність.

Спостерігається у таких дітей і відставання у всіх формах мислення (аналіз, узагальнення, синтез, порівняння). Вони не можуть виділити, наприклад, основних ознак при узагальненні. Відповідаючи на запитання: «Як можна назвати одним словом сукню, штани, шкарпетки, светр?» — така дитина скаже: «Це все потрібне для людини» або «Це все лежить у нас в шафі». При цьому доповнити пропоновану групу предметів діти з ЗПР можуть не вагаючись. При порівнюванні предметів цей процес проводять за випадковими ознаками. «Чим відрізняються люди від звірів?» — «Люди ходять у пальто, а звірі — ні».

Проблеми комунікативної адаптації дітей з ЗПР, що це таке

Відмінною рисою дітей з ЗПР є проблематичність міжособистісних відносин для них як з однолітками, так і з дорослими. Потреба в спілкуванні у таких дітей знижена. Стосовно дорослих, від яких вони залежать, у багатьох виявляється підвищена тривожність. Нові люди таких дітей приваблюють набагато менше, ніж нові предмети. При появі проблем дитина швидше припинить свою діяльність, ніж звернеться за допомогою до кого-небудь.

До «теплих» стосунків з однолітками діти з ЗПР, як правило, не готові, зводячи їх до чисто «ділових». Причому в іграх враховується інтерес лише однієї сторони, а правила завжди мають жорсткий характер, що виключає будь-які варіації.