Застій жовчі: симптоми і терапія

Одним з патологічних станів, які часто діагностуються гастроентерологами і вимагають серйозної терапії, є застій жовчі. Симптоми цього синдрому свідчать про проблеми в роботі печінки, яка виробляє цю речовину, і жовчного міхура, що являє собою резервуар для збору жовчі.

Фізіологія

Перш ніж приступити до опису симптомів застою жовчі і лікування цієї патології, слід почати з короткого анатомічного екскурсу.

Відомо, що після їжі жири, які надійшли в наш організм, розщеплюються, але для того, щоб всі ліпіди могли емульгуватися, а всі вітаміни — засвоїтися, крім шлункового соку і ферментів, що виробляються підшлунковою залозою, потрібні кислоти і солі — основні компоненти жовчі. Вони потрапляють у дванадцятиперстну кишку з жовчного міхура, де триває травний процес і гідроліз жирів.

У чому полягає небезпека

Якщо ж жовч застоюється і не вступає своєчасно в кишковий відділ, то:

• Значно знижується активність ферментів, що заважає повноцінному розщепленню жирів. Ліпіди в надмірній кількості потрапляють у кров, перешкоджаючи трансформації глюкози в глікоген, що, своєю чергою, загрожує розвитком цукрового діабету.
• При симптомах застою жовчі в жовчному міхурі виникає небезпека накопичення надлишків холестерину, який присутній у складі самої жовчі. Підсумком цього порушення є гіперхолестеринемія і прогресивний розвиток атеросклерозу.
• Без належного лікування застій жовчі, про симптоми якого детально описано в наступному розділі, призводить до вторинного холециститу або жовчнокам’яної хвороби.

Нерідко у пацієнтів на тлі застою жовчі діагностують запалення слизової оболонки шлунка, оскільки травний тракт регулярно піддається активному впливу кислот, що потрапляють у стравохід назад з дванадцятиперстної кишки. Найчастіше так трапляється при хронічному дуоденогастральному рефлюксі, який виникає при ослабленому кардіальному сфінктері. Симптоми застою жовчі також можуть сигналізувати про фіброз жовчних протоків, яке медики називають склерозуючим холангітом.

При збої в циркуляції жовчних кислот погіршується не тільки засвоєння жирів, а й вітамінів, які за своєю природою є жиророзчинними речовинами:

• ретинол (вітамін А);
• ергокальциферол (вітамін D);
• токоферол (вітамін Е);
• філлохінон (вітамін К).

Наслідком вітамінодефіциту можуть бути різні проблеми зі здоров’ям. Наприклад, при нестачі ретинолу погіршується сутінковий зір, мала кількість вітаміну К загрожує зниженням згортання крові, а дефіцит вітаміну D, що надходить в організм, призводить до остеомаляції — зниження мінералізації і розм’якшення кісткової тканини. Крім того, гіповітаміноз заважає засвоєнню кальцію, що робить її більш пухкою і є відмінною умовою для розвитку остеопорозу.

Ще одна потенційна загроза, про яку заявляють симптоми застою жовчі, полягає в підвищенні рівня кислотності кишківника. У здорової людини жовч, у складі якої є катіони кальцію, знижує кислотність вмісту шлунка, але при холестазі виникає кислотно-лужний дисбаланс ЖКТ, в результаті якого може розвинутися асцит.

На початкових стадіях розвитку холестазу будь-які клінічні прояви — велика рідкість. Послідовність виникнення ознак хвороби та їх інтенсивність багато в чому залежать від причини і особливостей гепатобіліарної системи організму в конкретному випадку.

Характерні прояви

Загальними симптомами застою жовчі в жовчному міхурі для більшості пацієнтів є шкірний свербіж і зміни кольору екскрементів. Вважається, що епідерміс чешеться при холестазі через підвищення в крові концентрації жовчних кислот. У плазму крові вони потрапляють внаслідок пошкодження гепатоцитів хенодезоксихолевою кислотою. Фекалії при даному синдромі набувають характерної знеціненості в результаті дефіциту білірубіну — жовчного пігменту, який у здорової людини окисляється в стеркобілін і пофарбовує кал в темний колір, а сечу — в світло-жовтий. При застої жовчі сеча також змінює відтінок, стаючи темнішим, оскільки в її складі зростає кількість уробіліну.

Типовими симптомами застою жовчі в печінці є диспепсичні розлади. Понос, запор, постійна нудота — прояви, властиві для даного стану. Оскільки жовчні кислоти мають важливе значення для кишкової моторики, їх брак призводить до запорів. Причиною діареї, навпаки, є підвищений вміст нерозщеплених ліпідів в екскрементах або бактеріальний дисбаланс у просвіті кишківника.

Серед поширених симптомів застою жовчі варто відзначити болючі відчуття, локалізовані в області правого підребер’я, верхнього квадранта живота. Болі носять тупий приступоподібний характер, можуть іррадувати у верхню задню частину тулуба, віддаючи в ключицю, плече або лопатку.

Крім того, при холестазі хворі відчувають часті запаморочення, відчувають слабкість. Через застій жовчі печінка збільшується в розмірах, підвищується тиск у воротній відні. На запущених стадіях захворювання, що супроводжується холестазом, можливе випадання волосся (алопеція) в результаті дефіциту тригліцеридів.

Нерозповсюджені симптоми застою жовчі

Препарати для лікування цього захворювання підбираються залежно від особливостей його перебігу. Адже крім основних клінічних проявів, у хворих можуть спостерігатися й інші зміни. Наприклад, при холестазі може виникнути жовтяничність. Незважаючи на те, що цей симптом спостерігаються набагато рідше, ніж вищеописані ознаки холестазу, він заслуговує особливої уваги. На тлі високого вмісту білірубіну в крові епідерміс, склери очей і слизові оболонки набувають жовтяниці.

Крім того, іноді у хворих з’являються плями на століттях — ксантелазма. У дітей до проявів застою жовчі відносять також формування ксантом — осередкових шкірних утворень, що представляють собою дрібні вкраплення холестерину. Найчастіше ксантоми з’являються навколо очей, під грудьми, на шиї біля грудничків. Деякі симптоми при застої жовчі у дитини можуть бути викликані нестачею незамінних поліненасичених кислот, у тому числі лінольової, ліноленової, арахідонової. Зокрема, дефіцит цих речовин призводить до дерматиту, затримки зростання, порушення розвитку периферичної нервової системи.

Якщо у пацієнта, крім холестазу, в анамнезі присутні інші захворювання травної системи і шлунково-кишкового тракту, є ймовірність появи у нього ізжоги. Для застою жовчі характерне постійне почуття гіркоти в роті і сухість, нерідко виникає неприємний запах через погіршення перетравлювання і всмоктування білків. Оскільки жовч призначена для розщеплення протеїнів і азотистих підстав, її надлишок провокує поява неприємного запаху. До симптомів застою жовчі після оперативного втручання на жовчному міхурі часто додається гірка відрижка.

Якщо при холестазі спостерігається лихоманка, найімовірніше, мова йде про приєднання бактеріальної інфекції. Сепсис, флегмонозний або гангренозний холецистит часто розвивається після проведення ендоскопічної діагностики.

Що викликає застій жовчі

Основною причиною холестазу гастроентерологи вважають руйнування гепатоцитів в результаті цирозу печінки (первинного біліарного або алкогольного). Такий застій називають гепатоцелюлярним. До іншої групи факторів відносять ураження печінки інфекціями або паразитами, в тому числі:

• вірусні гепатити;
• печінкова форма туберкульозу;
• опісторгосп;
• амебіаз;
• лямбліоз.

Причиною виникнення симптомів застою жовчі також може бути токсичний вплив на печінку. Агресивний вплив на залізу здатні надати окремі компоненти лікарських препаратів, включаючи сульфаніламіди, антибіотики пеніцилінової групи, анальгезуючі речовини, гормони.

Розвиток холестазу відбувається за наявності доброякісних або злоякісних пухлин, метастазів. До причин, через які виникає застій жовчі, відносять також:

• дискінезію та перегин жовчного міхура;
• жовчнокам’яну хворобу;
• запальний процес в області шийки жовчного міхура;
• кистозні утворення жовчних протоків або їх здавлювання пухлиною, що локалізується в підшлунковій залозі;
• звуження відділів печінкового протоку;
• збої в роботі сфінктерів Одді, Люткенса, Міриззі, Гейстера;
• порушення ендокринних і паракринних механізмів гастродуоденального етапу травлення.

Хто в групі ризику

Вважається, що найчастіше захворювання зустрічається у дорослих. Симптоми і лікування застою жовчі тісно пов’язані з гіподинамією: чим менше пацієнт рухається, тим слабкіше протікають метаболічні процеси в його організмі і, отже, вище ризик розвитку жовчнокам’яної хвороби і дискінезії біліарних протоків.

Після холецистектомії застій жовчі багато фахівців називають типовим післяопераційним проявом. Такий наслідок хірургічного втручання виникає через рубцювання тканини, що звужує просвіти біліарних каналів.

Холестаз може розвинутися у пацієнтів, які зловживають кондитерськими виробами, випічкою, а також жирозмісними продуктами. У групі ризику застою жовчі особи, які страждають хронічним алкоголізмом і ожирінням, успадкували генетичну схильність до метаболічних порушень.

Лікування холестазу медикаментами

Терапія такого синдрому базується на одному з принципів:

• якщо причина холестазу відома і її можна усунути, проводять етіологічне, в тому числі і хірургічне лікування;
• симптоми застою жовчі у дорослих без з’ясованого першопричинного фактора є показанням до симптоматичної терапії.

Якщо застійні явища в печінці не призвели до запалення біліарних протоків, хворому приписують лікарські засоби на основі урсодеоксихолевої кислоти. Ця речовина входить до складу жовчі, має гепатопротекторні, холеретичні та жовчогінні властивості. Серед аптечних препаратів цієї групи найчастіше призначають:

• «Урсофальк».
• «Холацид».
• «Ліводекса».
• «Укрлів».
• «Урсосан».
• «Урсодез».
• «Урсохол».
• «Холудексан».

Дані лікарські засоби приймають у вигляді капсул і пероральних суспензій. Вони допомагають зменшити вироблення холестерину, перешкоджають його всмоктуванню в тонкому кишечнику і, як наслідком, знижують ймовірність утворення холестеринових конкрементів. Тривалість курсу лікування і добове дозування, виходячи з маси тіла пацієнта, розраховується лікуючим лікарем. У цих препаратів є чимало протипоказань, зокрема застосовувати їх не рекомендується при цирозі печінки, гострому холангіті і холециститі, жовчнокам’яній хворобі, а також при печінковій або нирковій недостатності.

При симптомах застою жовчі в жовчному міхурі лікування передбачає застосування жовчогонних препаратів:

• «Холівер».
• «Аллохол».
• «Хофітол».
• «Цинарикс».
• «Одестон».
• «Гептор».
• «Артихол».

Більшість з них сприяє підвищеному продукуванню жовчі, тому при гострих формах вірусного гепатиту, дисфункціях печінки і жовтяниці такі засоби не застосовують. З обережністю їх призначають дітям, оскільки жовчогонні препарати здатні викликати крапивницю, обструкцію жовчних протоків.

Крім медикаментів, у терапії холестазу застосовуються аптечні трав’яні збори. Наприклад, жовчогінний збір № 2 включає такі лікарські рослини, як безсмертник, тисячолістник, перцеву м «яту, насіння коріандра. Дітям частіше призначають збір № 3, що складається з квіток календули, піжми, ромашки та листя м’яти. З фітозбору готують питний відвар: в середньому на 1 склянку окропу потрібно 1 ст. л. лікарської сировини. Суміш ставлять на вогонь і кип’ятять близько 10 хвилин, після чого 30 хвилин наполягають, проціжують і п’ють перед їжею вранці і ввечері по 100 мл.

Аналогічні жовчогінні властивості має і шипшина: із сухих плодів дикої троянди можна готувати настій у домашніх умовах, а для тих, хто не бажає заморочуватися, можна купити в аптеці «Холосас». Дорослим потрібно приймати препарат натощак по одній десертній ложці один раз на день, а дітям — з тією ж періодичністю, але в два рази менше.

Операція при застої жовчі

Якщо лікування медикаментами не приносить очікуваного ефекту, хворому можуть призначити хірургічне втручання. Залежно від причин холестазу і локалізації застою жовчі, пацієнтам роблять такі операції:

• видалення каменів і конкрементів з жовчних протоків за допомогою лапороскопа (ендоскопічна літоекстракція);
• видалення кистозного або ракового утворення, що перешкоджає відтоку жовчі;
• стентування біліарних шляхів;
• дилатація (розширення балонами) просвіту жовчних протоків;
• встановлення дренажу в загальному жовчному протоці;
• корекція роботи сфінктерів жовчного міхура;
• холецистектомія.

Симптоми застою жовчі після видалення жовчного міхура в більшості випадків повертаються знову, тому холецистектомія — найбільш радикальний метод лікування, до якого вдаються в запущених випадках. При застої жовчі у дитини грудного віку, викликаному біліарною атрезією, може знадобитися пересадка печінки.

Народне лікування

Альтернативні методи терапії холестазу досить різноманітні. На додаток до прийому медикаментів багато лікарів рекомендують паралельно проводити лікування народними засобами. З симптомами застою жовчі більшість представлених рецептів справляється без особливих зусиль:

• Свіжовижатий сік. У домашніх умовах протягом 1-2 місяців слід випивати по 100-150 мл змішаних в рівних пропорціях соків з яблук, буряків, моркви. Приймати соки потрібно через годину після прийому їжі.
• Яблучний оцет. Одну столову ложку цього продукту додають у чашку з водою. П’ють рідину без цукру, а при бажанні підсолодити пиття можна покласти одну чайну ложку меду.
• Муміє. Протягом 10-14 днів необхідно пити розчинені у воді таблетки муміє. На півлітра води використовують 0,2 г муміє. Ліки випивають перед їжею в кілька прийомів протягом дня. Загальний курс лікування печінки при симптомах застою жовчі становить не менше трьох місяців. При цьому після двох тижнів застосування необхідно робити 5-7-денну перерву. Перед використанням даного засобу потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем, оскільки муміє при таких обсягах споживання може викликати діарею і підвищення артеріального тиску.

При холестазі хворим часто радять їсти хурму — цей фрукт містить вітамін С, бета-каротин і марганець, який є кофактором супероксиддисмутази і бере участь у глюконеогенезі амінокислот і холестерину. Крім того, в хурмі присутні безліч антиоксидантних ферментів, що підвищують стійкість слизових оболонок. Не менш часто при застої жовчі рекомендують вживати гранат. Але при цьому не можна забувати, що одночасно з жовчогонними властивостями він надає скріплюючу дію і сприяє розвитку запору.

Для пацієнтів з холестазом корисними стануть домашні відвари з лікарських трав, які здавна використовують для лікування хвороб гепатобіліарної системи. До них відносять такі рослини:

• димянку;
• безсмертник піщаний;
• вахту трилисну;
• кукурудзяні рильця;
• спорыш;
• грижник голий;
• арнику високогірну.

Основи харчування

При застої жовчі обов’язковим заходом лікування є дотримання дієти. Без обмежень у харчуванні, які чітко описані в дієті «Стіл № 5», медикаменти та народні засоби не дадуть очікуваного терапевтичного ефекту. Внести корективи в повсякденний раціон необхідно відразу ж після встановлення діагнозу. Основні принципи дієти при холестазі полягають у необхідності:

• Виключити будь-які жирні страви, особливо продукти тваринного походження, включаючи свинину, баранину, вершкове масло, цільне коров’яче молоко, сметану, наваристі бульйони.
• Відмовитися від вживання консервованих і маринованих продуктів (ковбас, копчень, солінь, напівфабрикатів, снеків тощо).
• Звести нанівець споживання борошняних і кондитерських виробів.

Раціон пацієнта, який страждає на застій жовчі, повинен складатися зі свіжих овочів і фруктів (при захворюваннях ЖКТ дозволена термічна обробка), нежирного м’яса, риби, морепродуктів, бобових. Для заповнення жирового балансу бажано вживати волоські горіхи, мигдаль, лляне насіння, насіння гарбуза. На гарнір людині з холестазом краще з’їдати бурий рис, гречану, вівсяну або ячмінну каші.