Захворювання пародонту: особливості, причини, патогенез, методи діагностики, терапія та профілактика. Класифікація захворювань пародонту

Коли виникають проблеми з ротовою порожниною, ігнорувати такі неприємні зміни вкрай складно. Саме з цієї причини профілактика захворювань пародонту і подальше їх лікування завжди будуть актуальні. Адже хвороби цієї групи зустрічаються досить часто, причому як у дорослих, так і у дітей.

У чому суть захворювання

Для кращого розуміння даної проблеми потрібно приділити увагу кільком ключовим поняттям. Почати можна з пародонту.

Даний термін використовується для позначення тканин, прилеглих до зуба і надійно фіксують його в щелепі. Фактично мова йде про періодонтальну зв’язку (з’єднує кісткову лунку і корінь зуба), десну, кісткову тканину, альвеолярні відростки і сам цемент зуба. Звернути увагу на різні складові тканин є сенс з тієї причини, що подібне захворювання здатне вразити кожну з них окремо.

Що стосується самого процесу, що робить руйнівний вплив на елементи ротової поллості, то в більшості випадків це запалення всієї структури або тканин десневого краю.

За своїм характером хвороби, пов’язані з деснами і зубами, можуть бути пухлинними, дистрофічними або запальними.

Варто розуміти, що пародонтоз відноситься до категорії найбільш поширених проблем, з якими приходять пацієнти до стоматологів. Вивчивши дані ВООЗ, можна дізнатися наступний факт: захворювання такого роду у дітей зустрічаються у 80% випадків у багатьох країнах світу. Дорослі теж досить часто змушені мати справу з хворобами даної групи.

Причини

Зрозуміло, проблеми з деснами та іншими тканинами ротової порожнини не виникають самі по собі — їх появі сприяють певні процеси.

Що стосується конкретних факторів, що мають відношення до етіології захворювань даної групи, то їх можна розділити на дві ключові категорії: місцеві та спільні. Фактично мова йде про зубний нальот, травму, піддесневі та наддесневі відкладення зубного каменю, дефекти протезування, нудьгування зубів, аномалію прикріплення вуздечок мови тощо.

Будь-яке захворювання пародонту часто є наслідком порушення балансу біологічної системи (зубний наліт і стан ротової рідини).

Говорячи більш конкретно про фактори загального характеру, варто виділити нестачу вітамінів груп B, C, E. Їх дефіцит робить негативний вплив на структуру і функції тканин пародонту. Відсутність потрібних вітамінів здатна стати причиною таких проблем, як порушення білкового, фосфорно-кальцієвого, вуглеводного і ліпідного обміну. Не варто виключати і ризик виникнення органічних і функціональних змін травної, нервової, судинної, ендокринної, а також нервової систем організму.

Є сенс звернути увагу і на той факт, що захворювання пародонту може бути обумовлено такими проблемами, як спадкова схильність, хвороби крові, алергічні реакції, зміна реактивності організму, імунодефіцитний стан і порушення роботи гормональної системи.

Пародонтоз

Основою цього захворювання є атрофічно-дистрофічний процес у тканинах пародонту. Перебіг такої хвороби можна охарактеризувати як повільний, без яскравих симптомів.

У більшості випадків пародонтоз проявляється за допомогою оголення коренів зубів або візуального збільшення їх довжини через осідання десни. Іноді хворі можуть відчувати біль у зубах і свербіж у деснах.

Лікування та профілактика захворювань пародонту в цьому випадку зводиться до симптоматичного впливу за допомогою спеціальних лікуючих засобів. Це може бути «Флюогель», «Фторлак» та ін. У підсумку знімається підвищена чутливість зубів. Лікар також може призначити і аутомасаж десен. Робиться це для того, щоб провести корекцію трофічних порушень. У деяких випадках актуальні вестибулопластичні операції, але ефект від їх застосування не може бути тривалим. Не виключено і пломбування клиновидних ефектів.

Ентіотропне лікування не використовується, оскільки причини розвитку пародонтозу досі не зрозумілі.

Пародонтит і гінгівіт

Якщо говорити про такий прояв проблем, пов’язаних з тканинами ротової порожнини, як пародонтит, то варто зазначити, що це запальне захворювання, в процесі якого вражаються всі типи тканин в області щелепи. Для такого стану є характерною поява прогресуючої деструкції альвеолярних відростків щелепних кісток, а також руйнування зубодісневого з’єднання.

Що стосується гінгівіту, то його можна охарактеризувати як запальний процес, який зачіпає лише тканини десневого краю. Це означає, що вражаються лише поверхневі тканини десни.

Варто знати і про наступний факт: дані форми захворювання часто виявляються взаємопов’язаними. Суть у тому, що запалення, що з’явилося в тканинах десни, з часом може вразити й інші елементи структури пародонту. З цієї причини не варто ігнорувати такий діагноз, як гінгівіт, оскільки згодом він може призвести до значно відчутнішої проблеми.

З’ясовуючи причини захворювань пародонту, потрібно відзначити вплив цілого комплексу факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Так, що стосується гінгівіту, то найчастіше до подібного стану призводить нехтування гігієної порожнини рота, що веде до відкладення зубного каменю і скупчення нальоту.

Це означає, що при виконанні елементарних профілактичних заходів можна запобігти появі досить серйозної проблеми.

Атрофічний гінгівіт

Продовжуючи розглядати особливості захворювань пародонту, варто приділити увагу і цій формі хвороби. Розвивається вона на тлі хронічного запального процесу, що зачіпає як весь зубний ряд, так і окремі зуби.

При цьому слизова оболонка набуває блідо-рожевого кольору, а десневі сосочки зовсім відсутні або згладжені. У такому стані хворий не відчуває значно дискомфорту. Скарги, як правило, пов’язані зі слабкими болями або легким зудом в області десен.

Хронічні гінгівіти

Класифікація захворювань пародонту включає і такі негативні зміни стану тканин ротової порожнини.

Подібна проблема найчастіше фіксується у хворих, які мають патологію травної або серцево-судинної системи. До причин розвитку недуги можна віднести імунодефіцитні стани, а також вплив навколишніх факторів, у тому числі і виробничих. Йдеться про хронічне отруєння свинцем, ртуттю та іншими шкідливими елементами. Тому важливо звертати увагу на умови роботи і не ставитися легковажно до можливих ризиків негативного впливу на здоров’я.

Патогенез захворювань пародонту такого типу зводиться до того, що після впливу несприятливого фактора на тканині з’являється кровоточивість десен під час чищення зубів і прийому твердої їжі, а також неприємний запах з рота і почуття печіння.

Щоб усунути хронічний гінгівіт, необхідно в першу чергу нейтралізувати фактори, що обумовлюють розвиток хвороби. Увагу варто приділити і професійній гігієні порожнини рота. Актуальною буде повноцінна грамотна дієта, детоксикація організму та постійне споживання води.

Уїдливо-некротичний гінгівіт

Це ще одна форма, яку можуть прийняти запальні захворювання пародонту. Передує такому стану дисбактеріоз, зниження резистентності організму, гіпоавітаміноз, грип, переохолодження, імунологічні проблеми, різні стресові ситуації та ангіна.

Не зайвим буде знати про те, що в разі розвитку гінгівіту на тлі захворювань крові, потрібно проводити диференційну діагностику.

Лікування передбачає швидку ліквідацію вогнища запалення і проведення необхідних заходів, що дозволяють зупинити його вплив на інші тканини порожнини рота. Також варто приділити увагу зниженню загальної інтоксикації. Як заходи, що мають місцевий ефект, можна використовувати видалення некротизованих тканин, знеболювання та обробку антибактеріальними препаратами широкого спектру дії тих ділянок десни, які були вражені.

Не варто забувати про профілактику: для запобігання повторному розвитку хвороби потрібно уникати виникнення інфекційних захворювань і не затягувати з лікуванням зубів при очевидних проблемах.

Вогнищевий ювенільний пародонтит

Тим, кому цікава класифікація захворювань пародонту, на цю форму запалення звернути увагу варто в обов’язковому порядку.

Суть даної проблеми зводиться до виборчого ураження опорного апарату перших постійних зубів. Провокують таку хворобу бактерії-актиноміцети. У більшості випадків така проблема дає про себе знати у тих дітей, чиї батьки є носіями згаданого вище мікроорганізму.

Запальна реакція при цьому мінімальна, але зате відбувається придушення реакцій імунної системи. Згодом у дитячому організмі формуються специфічні антитіла, що дозволяє наступним постійним зубам залишатися захищеними.

Лікування захворювань пародонту такого типу зводиться до використання антибіотиків протягом 21 дня і більше, а також проведення місцевих втручань. Говорячи про тривалий прийом антибіотиків, варто зазначити, що цей захід є необхідним, оскільки шкідливі мікроорганізми проникають не тільки в зубодісневу борозню, але також у пародонтальну кишеню і навіть углиб кісткових структур і тканин. Подібний негативний стан досить стійкий, тому і вплив потрібен тривалий.

Лікарсько-стійкий і швидкорогресуючий парадонтит

Ця проблема є наслідком впливу специфічної мікрофлори декількох видів. Якщо одночасно впливають кілька видів патогенів, то дія кожного з них посилюється, що призводить до руйнування тканин і придушення імунної реакції.

Враховуючи патогенез захворювань пародонту даного виду, найбільш ефективною стратегією лікування буде інтенсивна антимікробна терапія (не менше 3 тижнів) і ґрунтовна механічна обробка пародонтальних кишень.

Можливо і хірургічне втручання. У цьому випадку актуальним буде проведення клаптикових операцій, які робляться лише після того, як хворий пройде повний курс антимікробної терапії.

Для того щоб лікування виявилося максимально ефективним, необхідно спочатку провести мікробіологічний аналіз вмісту тканинних біоптатів і пародонтальних кишень.

Пухлинні поразки пародонта

Такі захворювання особливими робить той факт, що їх вкрай важко прогнозувати через розвиток даної хвороби виключно у людей, які спочатку мають схильність до подібних проявів.

Як фактор, що провокує розвиток пухлинних і пухлинних уражень, можна визначити гормональні зрушення. Це може бути, наприклад, накопичення соматотропного гормону в період вагітності або статевого дозрівання. До причин появи пухлинних поразок можна віднести також запалення, що передує хворобі, або вплив травматичного фактора, що має хронічний характер.

Останнім часом лікарі фіксують ще одну причину прояву такої патології, як пухлинні ураження пародонту. Йдеться про активне використання анаболіків, які молоді люди часто застосовують під час занять культуризмом та іншими силовими видами спорту.

Методи лікування захворювань пародонту у випадку з даною патологією зводяться до усунення запалення і травми (при наявності останньої) і, якщо буде потрібно, видалення розрослих тканин хірургічним шляхом. Операція є найбільш актуальним методом при таких діагнозах, як «» гіпертрофічний гінгівіт «», «фіброматоз десен» «і» «міжкоренева гранулема» «.

Після операції важливо ретельно дотримуватися правил гігієни порожнини рота і застосовувати антибактеріальні, а також спеціальні антисептичні полоскання.

Діагностика захворювань пародонту

У процесі постановки діагнозу враховується ступінь характеру і поширеності процесу, а також клінічна картина в цілому.

Якщо мова йде про пародонтит, то диференційна діагностика в цьому випадку буде орієнтована на виявлення трьох основних симптомів, за допомогою яких можна визначити ступінь тяжкості захворювання. Йдеться про резорбцію кісткової тканини, патологічну рухливість зубів і глибину зубодісневої кишені.

Гострі та хронічні форми ідентифікуються за допомогою спільності таких симптомів: набряк і гіперемія слизової оболонки альвеолярного відростка, болючі відчуття в конкретному зубі при стисненні або пережовуванні їжі, інфільтрат і погіршення стану хворого в цілому.

В якості відмінної ознаки, яка вказує на захворювання пародонту даного виду, можна визначити абсцеси, які проявляються в різних місцях. Спочатку проходить один, а через 5-7 днів з’являється інший. Місце їх локалізації наближене до десневого краю, але повідомлення з пародентальною кишенею немає.

Визначення різних форм гінгівіту було представлено вище. А ось що стосується діагностики травматичних вузлів, то в цьому випадку, крім ступеня ураження пародонту, необхідно встановити етіологічний фактор. Для цих цілей підійде стандартне обстеження і метод опитування. Після потрібно буде звернути увагу на патогенез хвороби.

Лікування

В принципі, діагностика та лікування захворювань пародонту зводяться до того, щоб виявити конкретні симптоми, визначити форму хвороби, її особливості і потім нейтралізувати запалення разом з хворобливою симптоматикою.

Але, залежно від ситуації, методики подолання захворювання можуть мати певні відмінності.

Також варто розуміти, що ключові цілі лікування — це відновлення і збереження функції жування, нормалізація естетики і нейтралізація негативного впливу патологічних процесів як на організм в цілому, так і на тканини пародонту зокрема.

Виділити окремий метод впливу на проблему як найбільш актуальний важко, оскільки потрібний результат здатний дати тільки комплексне лікування захворювань пародонту.

Важливо знати і те, що є ряд основних принципів, на яких побудований процес подолання хвороби. Це індивідуальність, комплексність, патогенетична, а також етіотропна терапія. Завершує процес лікування ряд заходів відновного характеру.

Що стосується ключових завдань, які передбачає клінічна пародонтологія, то виглядають вони наступним чином:

1. Патогенетичне обґрунтування.

2. Вплив на мікробний (етіологічний) фактор.

3. Заходи, спрямовані на попередження прогресування деструктивного процесу.

4. Лікувальний вплив на весь організм і тканини пародонту зокрема. Суть ентіотропної терапії в даному випадку зводиться до усунення основою причини захворювання.

5. Відновлення функціональних і морфологічних характеристик пародонту.

На даний момент доступно багато різних антимікробних препаратів, що володіють потрібним ступенем впливу, які представлені в самих різних формах (нитки, гелі, еліксири, пластини, мазі та ін.). Але важливо розуміти, що безсистемне використання таких засобів може посилити захворювання пародонту у дітей і людей зрілого віку, викликавши розвиток орального кандидоза і порушення мікробіоценозу порожнини рота.

Саме з цієї причини після професійної діагностики план лікування повинен складати кваліфікований лікар, який здатний врахувати всі індивідуальні особливості стану хворого, що має патологію пародонту. До таких особливостей можна віднести давність захворювання, загальний стан пацієнта, лікування, яке проводилося до цього, його результати та інші фактори.

Як приклад можна навести вплив на катаральний гінгівіт. Насамперед хворого навчають правильній гігієні порожнини рота, після проводиться усунення дратівливих факторів місцевого характеру. Це може бути пломбування зубів, уражених карієсом, з відновленням контактних пунктів, а також зняття зубних відкладень.

Наступним етапом лікування, який допоможе усунути захворювання пародонту, є проведення місцевої протизапальної терапії, під час якої застосовується використання фітопрепаратів. Фізіотерапевтичне лікування у випадку з катаральним гінгівітом дозволить поліпшити мікроциркуляцію. З цієї причини хворому може бути показаний електрофорез, гідромасаж десен та інші процедури.

При відповідних показаннях можливе усунення неправильного положення зубів, аномалій розвитку м’яких тканин і прикусу. У цьому випадку відчутно здатні допомогти лікарські препарати. Наприклад, гель містить компоненти, що надають досить високий терапевтичний ефект. Методика його застосування не є складною: після того, як буде завершена антисептична обробка десневого краю, проводиться ізоляція зубів за допомогою ватних валиків, після чого слідує їх висушування. Для внесення гелю використовується шприц або гладилка. В якості місця нанесення вибирається десята борозда або маргінальна десна.

Також рекомендується використання кератопластиків нового покоління через 3-5 днів з моменту початку захворювання. Результатом буде стимуляція репаративних процесів.

Підсумки

Профілактика захворювань пародонту та лікування даної патології є важливою для багатьох темою, оскільки хвороби тканин порожнини рота турбують людей різних вікових категорій досить часто. Для того щоб не стикатися з гінгівітом, пародонтитом та іншими подібними недугами, потрібно на постійній основі дотримуватися правил гігієни ротової порожнини і піклуватися про стан організму в цілому. Якщо ж були помічені перші ознаки захворювання, краще відразу йти до лікаря, тоді є шанси на швидку нейтралізацію проблеми.