Захворювання паращитоподібної залози — опис, симптоми та особливості терапії

Про те, що щитоподібна залоза має велике значення для життєдіяльності, відомо практично всім. Адже патології цього органу ендокринної системи дуже поширені. Деколи операція з видалення щитоподібної залози є єдиним методом лікування. Тривалий час подібне хірургічне втручання носило надмірно радикальний характер, призводячи до важких ускладнень. Справа в тому, що орган видалявся разом з іншими важливими анатомічними структурами, а саме — з паращитовидними залозами. Відносно недавно вчені почали надавати більшого значення цим ендокринним органам і зрозуміли, які важливі у них функції. Захворювання паращитоподібної залози призводять до серйозних порушень кальцієвого та фосфорного обміну. Це відображається на функціонуванні кісткової, м’язової, а також нервової системи.

Характеристика захворювань паращитовидної залози: симптоми, причини

Паращитоподібні (паратиреоїдні) залози відповідають за важливий для організму функції. Вони виділяють спеціальний гормон, без якого неможлива регуляція фосфорно-кальцієвого обміну. У середньому у людини є 4 паращитовидних залоз. У деяких їх кількість досягає 8-10 штук. На відміну від інших ендокринних залоз, ці анатомічні структури не мають долькової будови. Ззовні їх покриває капсула, а всередині вони складаються із залізистої паренхіми. Дані органи виділяють паратгормон. Ця біологічна речовина необхідна для впливу на нервову і кістково-м’язову систему. Паратгормон вважається антагоністом кальцитоніна. Його функція полягає у виробленні остеокластів. Ці клітини допомагають вивести кальцій з кісток і направити його в кровоносне русло.

До причин виникнення захворювань паращитоподібної залози належать ендо- та екзогенні фактори. Серед них — хронічні ниркові та ендокринні патології, порушення всмоктування в ЖКТ, новоутворення, шкідливі хімічні та фізичні впливи. Яким чином відбувається порушення роботи паращитовидної залози? Симптоми захворювання у чоловіків і жінок мають деякі відмінності. Тим не менш, основні прояви патологій у осіб обох статей полягають у ураженні кісткової системи, порушеннях з боку серця, м’язової тканини. У деяких випадках позначаються неврологічні зміни.

Етіологія і фактори ризику

Основною причиною захворювань паращитовидної залози є надлишкове вироблення гормону або, навпаки, його недостатність. У першому випадку в кров’яному руслі накопичується надмірна кількість кальцію, що призводить до порушень в організмі. Подібний стан називається гіперпаратиреозом. Виділяють такі причини цієї патології:

1. Генетичні порушення.
2. Рак паращитовидної залози.
3. Доброякісні освіти: аденома або кіста.
4. Брак вітаміну Д і кальцію в організмі.
5. Порушення всмоктування корисні речовин у кишківнику.

При недостатньому виробленні гормону розвивається гіпопаратиреоз. Це захворювання розвивається на тлі хронічної ниркової недостатності або підвищеного вмісту фосфору. Також до дефіциту паратгормону може призвести аутоімунне порушення в організмі. Рідше причиною патології є хірургічне втручання, а саме — тіреоідектомія.

Існує ряд факторів ризику, здатних призвести до захворювань паращитовидної залози. До них належать:

1. Інфекційні процеси, що призводять до некрозу тканин.
2. Рахіт.
3. Ендокринні порушення, зокрема — хвороби щитоподібної залози.
4. Патології нирок і шлунково-кишкового тракту.

Крім цього, недуга може спровокувати неправильне харчування. Особливо це стосується дітей раннього віку, яким необхідно отримувати добову дозу вітаміну Д і кальцію.

Механізм розвитку патологій паращитовидної залози

Патогенез гіперпаратиреозу залежить від етіології хвороби. Збільшення вироблення гормону може бути пов’язане з добро- і злоякісними утвореннями. В обох випадках тканина паращитовидної залози розростається, і ендокринних клітин стає більше. Всі вони продукують гормон, в результаті чого його концентрація в організмі різко збільшується. Вторинний гіперпаратиреоз виникає на тлі недостатності кальцію. Оскільки ендокринні органи функціонують за правилами зворотного зв’язку, дефіцит даного хімічного елемента призводить до компенсаторного посилення роботи паращитовидних залоз.

Первинний гіпопаратиреоз найчастіше пов’язаний з аутоімунною поразкою клітин. Причиною вироблення антитіл може бути нестача гормонів щитовидної залози, захворювання надниркових човнів, яєчників, печінки. Також аутоімунну агресію здатні викликати грибкові ураження шкіри або слизових оболонок. Вторинна недостатність паратгормону розвивається через порушене всмоктування кальцію в кишечнику і ниркових канальцях. Це призводить до гіперфосфатемії і порушення обміну.

Паращитоподібна залоза. Які симптоми можуть бути у захворювання?

Оскільки паращитоподібна залоза є одним з регуляторів кальцієво-фосфорного обміну, симптоми патологій пов’язані з порушеннями з боку кісткової, м’язової і нервової системи. Розгляньмо прояви гіперпаратиреозу. Незалежно від етіології захворювання, надлишкове виділення гормону супроводжується наступними симптомами:

1. Розм’якшення кісткової тканини — остеомаляція.
2. Болі в спині і попереку.
3. Випадання волосся і зубів.
4. Поява піску або каменів у нирках.
5. Посилене почуття спраги і часте сечовипускання.
6. Нудота і блювота.
7. Емоційна нестабільність.

Найчастіше, перелічені симптоми спостерігаються при захворюванні паращитовидної залози у жінок. Серед чоловічого населення підвищення продукції гормону зустрічається в 3 рази рідше.

Як же виявляється недостатність паращитовидної залози? Симптоми захворювання на початкових етапах, незважаючи на протилежний механізм розвитку, багато в чому схожі. У людей, які страждають на гіпопаратиреоз, теж спостерігається випадання волосся, хронічна втома і швидке руйнування тканини зубів. Пізніше приєднується тахікардія, судомний синдром (в литкових м’язах, ступнях) і парастезії. Пацієнти скаржаться на такі відчуття, як повзання мурашок, оніміння шкіри, почуття ознобу. Гіпопаратиреоз часто супроводжується кон’юнктивітом і кератитом.

Особливості захворювань у чоловіків

Симптоми патологій паращитовидних залоз у чоловіків не сильно відрізняються від ознак хвороби у жінок. Початкові прояви недуги однакові у представників обох статей. Тим не менш, жінки переносять недугу важче, ніж чоловіки. Це стосується як гіпо-, так і гіперпаратиреозу. У клінічній картині у чоловіків переважає міалгія і симптоми сечокам’яної хвороби. Емоційна лабільність серед представників сильної половини виражена меншою мірою. Також чоловіки не так сильно схильні до остеопорозу і розм’якшення кісткової тканини.

Симптоми захворювання у жінок

Серед жіночого населення найчастіше зустрічається вторинний гіперпаратиреоз. У більшості випадків він розвивається в молодому і середньому віці — від 20 до 50 років. Гіперпаратиреоз пов’язують з недостатністю щитоподібної залози, що виникає на тлі аутоімунного запалення або дефіциту йоду. Крім того, патологічний стан може розвинутися внаслідок дисфункції яєчників, клімактеричного синдрому або прийому контрацептивів. Нестабільність гормонального фону призводить до захворювань паращитоподібної залози. Симптоми у жінок починаються непомітно. На початкових етапах недуга супроводжується лише підвищеною втомою. Потім приєднується нервозність і підвищення м’язової збудливості. Пацієнтки скаржаться на головний біль, періодичні спазми мускулатури, зниження пам’яті і працездатності.

Виражене підвищення вмісту паратгормону призводить до деструкції кісткової тканини. У жінок цей симптом більш виражений, ніж у чоловіків. Це пояснюється не тільки гіперпаратиреозом, а й недостатністю статевих гормонів, що має місце під час клімаксу і постменопаузи. До проявів недуги належить остеомаляція, тобто розм’якшення кісткової тканини. В результаті даного порушення пацієнтки стають схильні до переломів. Крім того, жінки частіше скаржаться на біль у спині і м’язову слабкість. Ще одним проявом є сечокам’яна хвороба, що діагностується при гіперпаратиреозі.

Особливості перебігу патології у дітей

Крім можливих генетичних порушень і аутоімунних патологій, нестача кальцію і вітаміну Д є основною причиною захворювання паращитовидної залози у дітей. Дефіцит цих елементів призводить до порушення обміну між кальцієм і фосфором. На відміну від дорослих, захворювання у дітей протікає важче і небезпечніше. Адже в ранньому віці кісткова тканина не сформована до кінця.

Симптоми гіперпаратиреозу нагадують клінічну картину рахіту. До ознак патології відносять плаксивість, порушення сну, гіпотонію м’язів і шлунково-кишкові розлади, появу каменів у нирках. Діти, які страждають на гіперпаратиреоз, повільніше набирають вагу. При виражених порушеннях мінерального обміну можлива затримка фізичного розвитку. Брак кальцію в кістковій тканині призводить до порушення походки і вальгусної деформації колінних суглобів. Якщо вчасно не почати лікування, гіперпаратиреоз у дитини приведе в інвалідності.

Можливі ускладнення патологій

Головним ускладненням гіперпаратиреозу вважається підвищений рівень кальцію в крові. Якщо вміст цього елемента досягає 15 мг, розвивається важкий стан для організму. Гіперкальціємічний криз призводить до гострої ниркової недостатності і комі. Ще одним небезпечним ускладненням є ламкість кісток. Люди, які страждають на гіперпаратиреоз, часто схильні до травм та інвалідизації.

Протилежним стан є гіпокальціємія. Її небезпека криється в судомах. Якщо рівень кальцію в крові знижено незначно, то пацієнта турбують тільки мимовільні скорочення м’язів кінцівок. При вираженій гіпокальціємії судомний синдром може охоплювати дихальну і судинну мускулатуру, призводячи до бронхо- і ларингоспазму, ниркового коліту, порушень з боку серця.

Діагностичні критерії патологій паращитовидної залози

Як виявити захворювання паращитовидної залози? Діагностика полягає в опитуванні, огляді пацієнта і лабораторних дослідженнях. До критеріїв патологій відносять характерні скарги (на стомлюваність, нудоту, судоми, пошкодження зубів), слабкість або, навпаки, підвищення м’язового тонусу. Щоб підтвердити діагноз, потрібно перевірити рівень паратгормону, а також кальцію і фосфору у венозній крові. Для візуалізації кісток і виявлення порушень їх структури проводять рентгенографію і КТ.

Методи лікування захворювань

Щоб поліпшити стан пацієнта, потрібно нормалізувати рівень гормонів. Лікування захворювань паращитовидних залоз переслідує цю мету. До оздоровчих заходів належать:

1. Правильне харчування.
2. Замісна терапія.
3. Оперативне лікування.
4. Правильний спосіб життя.

Лікування має бути комплексним і постійним. Операція потрібна, якщо тканина залози продукує надмірну кількість гормону.

Замісна терапія при гіпопаратиреозі

Щоб рівень кальцію в організмі досяг норми, потрібна збалансована дієта і замісна терапія. У раціоні повинні переважати молочні продукти: тверді сорти сиру, сир, кефір. Також, рекомендується вживати в їжу яйця, печінку і морську рибу. Як замісну терапію призначають препарати «Кальцій Д₃», «Вітамін Д», «Аквадетрим» тощо. При виражених м’язових скороченнях проводиться протисудоме лікування.

Для поліпшення засвоєння препаратів, що містять кальцій і вітамін Д, потрібно здійснювати прогулянки на свіжому повітрі і перебувати на сонці. У зимову пору року призначають процедури, що супроводжуються ультрафіолетовим опроміненням у необхідних дозах.

Рекомендації щодо лікування гіперпаратиреозу

До хірургічних захворювань паращитоподібної залози в першу чергу відносяться кіста, гіперплазія, аденома і рак. Щоб нормалізувати рівень гормону, слід провести операцію. Хірургічне лікування полягає в частковому видаленні паращитовидних залоз. Після оперативного втручання пацієнтам рекомендується якомога менше піддаватися сонячному та іншому опроміненню.