Заднішийний лімфовузол: норма і збільшення, профілактика

Лімфовузли — це своєрідний лакмусовий папірець, що сигналізує про наявність в організмі ракових клітин або розповсюдженні будь-якої інфекції. У разі розвитку недуги вони збільшуються в розмірах і стають досить щільними.

Пам’ятайте! У здорової людини лімфовузли еластичні, округлі і рухливі. Причому, відчуваючи їх, людина не відчуває ніяких больових відчуттів.

Де знаходяться лімфовузли (ЛУ)? Розташовуються вони групами в паховій області, підмишкових западинах, в поглибленнях на згинах кінцівок (тобто рук і ніг), в порожнині грудей і черевики, на шиї (наприклад, заднішийний лімфовузел), а також по ходу кровоносних судин.

На замітку! ЛУ в області черевики або грудини неможливо відчупати. Часом їх збільшення помилково приймають за апендицит.

Що собою являє лімфа? Це рідина, в’язка по консистенції і абсолютно безбарвна. Сама ж лімфатична система включає в себе величезну кількість капілярів, судин і протоків, що переносять лімфу.

Функції лімфатичних вузлів

Лімфовузли, будучи невід’ємною частиною не тільки кровоносної, але й імунної системи людини, виконують кілька функцій:

• Транспортну. Лімфа сприяє транспортуванню імунних клітин у момент, коли імунітет починає працювати в режимі активації; вступу в плазму молекул білка (вони насилу долають стінки кровоносного капіляра, але з легкістю проникають у лімфу через його капілярну систему); а також введення в систему циркуляції організму інфекційних агентів, рідини, великих і малих молекул.
• Імунну (тобто захисну). У ЛУ відбувається процес утворення імунних клітин: антитіл, лімфоцитів, фагоцитів та інших.
• Фільтраційну. Саме лімфатична система є тим фільтром, через який в організм не можуть проникнути різноманітні шкідливі мікроорганізми. Якщо кількість патогенної мікрофлори невелика, то ЛУ справляється з нею «своїми силами». Якщо це не вдається, лімфовузол (в якому частка чужорідних клітин або мікробів занадто велика) запалюється і збільшується в розмірі.
• Обмінну. ЛУ кишечника беруть активну участь у білковому, ліпідному, вітамінно-вуглеводному обмінному процесі, а також травному.
• Бар’єрну. Всі чужорідні частинки у вигляді різноманітних бактерій і вірусів (їх доставляє лімфа) затримуються в лімфатичних вузлах, а потім ці патогенні об’єкти знищуються спеціальними клітинами під назвою «» макрофаги «», і відбувається очищення організму.
• Резервну. Лімфатичні вузли — це своєрідний «резервуар» для зберігання лімфи, збагаченої лімфоцитами.

Функції лімфатичної системи досить різноманітні. Тому її поразка має наслідки для всього організму в цілому.

Де знаходяться лімфатичні вузли

Де безпосередньо розташовуються ЛУ? Вони можуть перебувати ближче до поверхні тіла людини (наприклад, заднішийний лімфовузол), які можна навіть пальпувати, або всередині людського організму. Остання група лімфовузлів не піддається ощупуванню. Виявити їх можна тільки за допомогою методик з використанням спеціальних інструментів.

Розташування заднішийних лімфовузлів говорить саме за себе: вони знаходяться на задній частині шиї. А якщо точніше, то розташовуються між нижньою частиною (тобто сосцевидною областю) скроневої кістки і ключицею.

Як правило, заднішийні лімфовузли «стоять на сторожі» запобігання захворювань дихальних шляхів інфекційного характеру. Розмір заднішийного ЛУ в звичайному стані становить близько 0,5-50 мм. Якщо цей показник більший, то варто насторожитися і звернутися до лікаря.

Чи можливо самому за допомогою пальпації визначити збільшення ЛУ

Визначити, що заднішийні лімфовузли збільшені, можливо і самому. Щоб це зробити, достатньо повернути голову в бік (наприклад, вліво) і покласти долоню на передню частину шиї справа. У цей момент ви відчуєте (під долонею), як натягнувся м’яз між вухом і ключицею (його назва звучить, як грудинно-ключично-сосцевидна). А ось по її задньому краю можна промацати заднішейний лімфовузол (фото представлено вище).

По передньому краю досліджуваного м’яза знаходяться переднішийні лімфовузли.

Потім слід провести таку ж процедуру, повернувши голову вправо. Причому промацувати лімфовузли слід пальцями, поставленими перпендикулярно поверхні шиї.

Визначення збільшення заднішийних лімфовузлів у дітей становить деяку трудність через їх крихітні розміри. До того ж вони дуже м’які. У будь-якому випадку для точної діагностики необхідно відправлятися на консультацію до лікаря.

Симптоматика збільшених лімфовузлів

Що вказує на те, що задніші лімфовузли збільшені:

• ЛУ стають досить випуклими і бугристими, тобто відбувається зміна їх структури і консистенції.
• Часом утворюються спайки з навколишніми тканинами. У цьому випадку вузли повністю втрачають свою рухливість.
• Часто в разі запалення лімфовузлів виникають значні больові відчуття при нахилі голови або її повороті.
• Збільшення заднішийних лімфовузлів може викликати певний дискомфорт при ковтанні.
• Наявність почервонінь, висипу та набряків в області ЛУ.

Крім цього, можуть спостерігатися й інші прояви недуги:

• зниження апетиту;
• збільшення пітливості (тобто гіпергідроз);
• підвищення температури тіла;
• свербіж шкірних покривів;
• стан сонливості, слабкості та загального нездужання;
• больовий синдром у суглобах і голові;
• нудотний стан.

Причини збільшення лімфовузлів

Що може викликати запалення заднішийних лімфовузлів? Причини їх збільшення:

• Інфекції (грибкові, вірусні та бактеріальні).
• Паразитарна інвазія.
• Інфекції специфічного характеру (наприклад, сифіліс або туберкульоз).
• Токсоплазмоз.
• ГРВІ.
• Мононуклеоз.
• Різноманітні вади розвитку: лімфангіектазія (тобто розширення судин), гіпоплазія (або недостатній розвиток судин і лімфовузлів), лімфангіоматоз (так зване розростання неповноцінної лімфоїдної тканини).
• Задніші лімфовузли збільшено? Причини можуть критися в порушенні функціонування імунної системи.
• Новоутворення злоякісного характеру (наприклад, лімфолейкоз, лімфогранулематоз, лімфома, лімфосаркома або лімфангіома).
• Краснуха.
• Пошкодження механічного характеру (наприклад, падіння, аварії) або травми ЛУ (або тканин навколо них) в процесі оперативного втручання.
• СНІД.
• Запальні процеси (наприклад, лімфангіїт або регіонарний лімфаденіт).
• Кір.

На замітку! Досить рідко порушення обмінних процесів, алергія, захоплення гарячими напоями та захворювання щитовидної залози можуть стати провокаторами збільшення лімфовузлів.

Зупинимося на деяких моментах детальніше.

Лімфаденіт

Саме це захворювання запального характеру дає найяскравішу симптоматику у вигляді збільшених лімфовузлів, які стають у цьому випадку дуже болючими і досить нерухомими. До того ж спостерігається набряклість локального характеру і почервоніння шкіри над ЛУ. У міру розвитку недуги у пацієнта може з’явитися озноб і підвищитися температура тіла.

Лімфаденіт починається з катарально-гіперпластичної стадії, а потім вже переходить у гнійну форму і лімфоаденному. Найчастіше ця недуга сигналізує про те, що в організмі людини відбуваються певні патологічні зміни.

На стадії катарального лімфаденіту при своєчасній діагностиці та терапії дуже високий шанс впоратися з гострим процесом у лімфатичному вузлі. На гнійній стадії недуги обійтися без оперативних заходів (тобто розтину гнійника, очищення порожнини за допомогою протимікробних і антисептичних засобів і дренування) навряд чи вдасться.

Краснуха

Як можна заразитися цією хворобою? Існує три шляхи:

• Внутрішньоутробний. Тобто від зараженої матусі через плаценту вірус передається немовляті. В результаті дитина отримує вроджену краснуху.
• Контактний. Зараження відбувається через безпосередній контакт з уже інфікованою людиною.
• Повітряно-крапельний.

При цьому недуги лімфовузли запалюються приблизно за 2-3 години до появи висипу на шкірних покривах. Причому ЛУ стають болючими, але спайок не спостерігається. Хворого на краснуху відразу ж ізолюють і призначають необхідну терапію.

Інкубаційний період цього вірусного захворювання становить близько 15-24 днів. Захворювання не належить до розряду небезпечних, якщо недугу діагностовано у дитини. Зовсім інша справа, якщо краснуха спостерігається у вагітної жінки. У цьому випадку наявність захворювання може загрожувати серйозними ускладненнями для немовляти (наприклад, вродженою глухотою).

Діагностика недуги

Спочатку лікар проводить візуальний огляд лімфовузлів і їх пальпацію. Важливі такі показники, як розмір ЛУ, їх консистенція, наявність або відсутність болючих відчуттів при їх відчутті, а також спайок з навколишніми тканинами. У разі якщо спостерігаються збільшені, але безболісні лімфовузли, то, швидше за все, це свідчить, що недуга спровокована якоюсь інфекцією, що викликає або простий нежить, або запалення горла. А може, причина збільшення ЛУ криється в карієсі зуба. Якщо ж ЛУ має збільшені розміри і при його пальпації пацієнт відчуває больовий синдром, то цілком ймовірно, що це свідчить про наявність запального процесу безпосередньо в лімфовузлі.

На злоякісну пухлину можуть вказувати такі прояви, як наявність досить щільних ЛУ і спайок у вигляді лімфовузлів, що зливаються між собою.

Далі лікар призначає цілу серію лабораторних досліджень, і в залежності від їх результатів дає направлення до таких фахівців, як гематолог, стоматолог, хірург, дерматолог, онколог, отоларинголог або інфекціоніст. Щоб діагноз був поставлений гранично точно, додатково можуть бути наказані такі методи інструментальної діагностики:

• Аналіз ПЛР (тобто полімеразної ланцюгової реакції), який дозволяє виявити у пацієнта захворювання спадкового та інфекційного характеру (причому як на стадії загострення, так і в хронічній формі). Дане дослідження допомагає визначити збудника недуги і його природу.
• УЗД ЛУ.
• Дослідження стану червоного кісткового мозку (тобто стернальна пункція).
• Біопсія заднішийного ЛУ, в ході якої відбувається забір тканин або клітин.

Терапія недуги

Щоб впоратися із запаленням ЛУ, необхідно знайти першопричину цієї недуги. Як правило, джерело захворювання знаходиться в безпосередній близькості від запаленого лімфовузла. Щоб лікар зміг підібрати адекватну терапію, пацієнт повинен пройти повне обстеження. Залежно від того, що стало причиною запального процесу, може бути призначено те чи інше лікування:

• Всілякі захворювання грибкового, вірусного і бактеріального характеру, що викликали запалення заднішийних ЛУ, як правило, лікують медикаментозними препаратами місцевого призначення. Тільки в разі серйозних бактеріальних інфекцій (після всіх діагностичних заходів) лікар може призначити системні антибіотики.
• При онкології фахівець-медик може рекомендувати або хімічну та променеву терапію, або оперативне втручання. Головне: вчасно виявити і почати своєчасне лікування.
• Якщо заднішийний лімфовузол збільшився через порушення у функціонуванні імунної системи, то слід звертатися до такого фахівця, як імунолог, який і призначить необхідні терапевтичні заходи.
• Для зняття больового синдрому можуть бути призначені різноманітні знеболюючі медикаментозні препарати.
• Якщо причиною запалених ЛУ стали захворювання стоматологічного характеру, то в цьому випадку найголовнішим є повна санація порожнини рота. А вже далі слідує медикаментозне лікування.

Як допоміжну терапію можуть бути призначені такі фізіотерапевтичні методи, як:

• ультразвукова терапія;
• лазеротерапія;
• ультрафіолетове опромінення;
• гальванізація;
• УВЧ.

Важливо! Самолікування небезпечне. Тільки лікар може встановити справжню причину недуги і призначити необхідні заходи. Пам’ятайте про це.

Засоби народної медицини

Якщо запалення лімфовузлів не носить характер важкого, то для боротьби з недугою можна скористатися деякими народними способами. Але пам’ятайте: перш ніж починати самолікування, необхідно проконсультуватися у фахівця-медика і далі проводити всі заходи тільки під його наглядом. В іншому випадку ви можете просто погіршити ситуацію зі станом вашого здоров’я. Ось деякі рецепти:

• Готова настоянка ехінацеї, придбана в аптечній мережі. Цей лікарський засіб не тільки допомагає зняти запалення заднішийного лімфовузла, але і сприяє підвищенню імунітету. Лікувальну суміш готуємо наступним чином: в кип’ячену і охолоджену воду (1 склянка) додаємо 10 крапель настоянки. Приготовлений розчин випиваємо протягом доби за 4 прийоми. Курс лікування — до повного позбавлення від недуги.
• Канадський жовтокорінь, розтертий у порошок. Рослина має прекрасні антисептичні властивості, але має один мінус — може викликати розлад шлунка (щоб цього уникнути, рекомендуємо в період лікування додавати до свого раціону більше кисломолочних продуктів). Готуємо лікувальний напій так: у воду (1 склянка) додаємо порошок кореня (1 десертна ложка). П’ємо його тричі на добу за ліпшою ложкою (або за).
• Сік алое, який можна приймати по 1 столовій ложці кожен день. Але спочатку необхідно перевірити, чи немає алергічної реакції на цю рослину. Якщо є, то від прийому соку алое доведеться відмовитися.
• Полоскання (3-4 рази на добу) відварами з таких лікарських трав, як ромашка, м’ята або календула.
• Полоскання сумішшю (3-4 рази на день), приготованою наступним чином: в гарячій воді (1 склянка) розводимо сіль (1/2 чайної ложки) і соду (1/2 чайної ложки). Після остигання суміші до прийнятної температури можна приступати до процедури.
• Мазь Вишневського. Її слід наносити тонким шаром на запалений ЛУ (краще на ніч).

Важливо! У жодному разі не піддайте лімфовузли нагріву (застосовуючи зігріваючі компреси або грілку), не змащуйте їх йодом і не розтирайте. Все це може закінчитися досить плачевно.

Профілактика

Основним профілактичним заходом попередження запалення лімфовузлів є коригування раціону харчування, а саме:

• На столі постійно повинні бути присутні овочі та фрукти. Вживайте більше вітаміну С (щоденний прийом — до 1000 мг).
• Такі продукти, як часник і цибуля, сприяють збільшенню кількості лейкоцитів і є природними антибіотиками. Їдьте їх щодня.