Вовчанка — це що за хвороба? Причини, симптоми, терапія вовчанки

Вовчанка — це захворювання аутоімунного типу, при якому захисні сили організму починають атакувати власні клітини. Патологічний процес зазвичай супроводжує запалення і пошкодження тканин. В результаті вовчанка провокує появу інших, часто більш серйозних недуг.

Червона вовчанка: що це за хвороба?

Фото багатьох патологій вселяють страх. До їх числа можна віднести вовчанку. Це народне найменування захворювання, яке повністю звучить як системна червона (еритематозна) вовчанка. Воно відноситься до патології аутоімунної системи. Для них характерна тривала відсутність симптомів, тому своєчасна діагностика часто буває ускладнена. Для отримання остаточного вердикту у деяких пацієнтів йдуть роки.

Нерідко вовчанку плутають з ревматоїдним артритом та іншими недугами схожої природи. Основною характеристикою цього захворювання є запалення, що виникає одночасно на декількох ділянках тіла. Представниці прекрасної статі більшою мірою схильні до розвитку цієї патології. Як правило, захворювання діагностують у жінок у віці 20-40 років, але і чоловіки не є винятком.

Історична довідка

У 1828 році вперше були описані симптоми і ознаки вовчанки. Через 45 років дерматолог K^ hi зробив чергове відкриття. Він зауважив, що при цьому захворюванні симптоми проявляються не тільки на шкірних покривах, але також зачіпають роботу внутрішніх органів.

Вчені продовжили вивчати пацієнтів з діагнозом «червона вовчанка». Що це за хвороба, стало відомо в 1890 році. Дослідники висловили припущення про безсимптомну течію цієї недуги і підтвердили її конкретними прикладами. Якщо виражених змін на шкірі не спостерігається, патологія може «з’їдати» внутрішні органи, вражаючи тим самим важливі системи.

У 1948 році стався ще один важливий ривок у вивченні захворювання. Медики стали більш уважно перевіряти аналізи крові заражених. В результаті були виявлені так звані ЛЄ-клітини, тобто елементи червоної вовчанки. Такий аналіз активно використовується в медичній практиці і сьогодні, що дозволяє на ранніх стадіях виявляти хворих.

У 1954 році було зроблено найважливіше відкриття, яке допомогло пояснити причини розвитку аутоімунних порушень. У крові заражених були виявлені чужорідні білки, які діяли проти здорових клітин. Аналіз на антитіла допоміг розробити надчутливі тести, що дозволяють своєчасно діагностувати захворювання вовчанка.

Основні причини

Назвати однозначні причини розвитку цього захворювання неможливо. Однак передумови, що сприяють виникненню патології, відомі точно.

Вовчанка — це аутоімунне захворювання. Вона супроводжується виділенням специфічних білків, які впливають на власні клітини і тканини організму. Цей варіант імунної відповіді називається аутоімунізацією. Подібний тип функціонування захисної системи обумовлений певними аномаліями на генетичному рівні. Це означає, що червона вовчанка має спадкову схильність. Також даний факт підтверджують численні сімейні випадки захворювання.

У походженні недуги певна роль відводиться різним інфекціям. Їхня етіологія не має особливого значення, оскільки основним моментом вважається «напруга» імунітету і подальше вироблення антитіл. При вірусних інфекціях спостерігаються деструктивні порушення в області впровадження збудника (наприклад, слизові оболонки). У результаті виробляється імунна відповідь і створюються максимально сприятливі умови для утворення аутоант^.

Серед інших провокуючих захворювання факторів можна відзначити наступні:

• тривале перебування на сонці;
• аборти та пологи;
• психоемоційні перевантаження, стреси;
• порушення гормонального фону;
• прийом деяких груп лікарських препаратів.

У сукупності ці фактори впливають на розвиток такого захворювання, як вовчанка. Причини, описані вище, обумовлюють перебіг недуги і прояв її в різних формах.

Клінічна картина

Симптоми захворювання у всіх пацієнтів проявляються по-різному. Багато хто скаржиться на втому. Іноді відзначається незначне підвищення температури і втрата ваги. Такі симптоми часто супроводжуються наступними станами:

• Дискомфорт у м’язах і суглобах. У більшої частини пацієнтів з’являються болі в суглобах і м’язах, які посилюються в ранкові години. Іноді червона вовчанка супроводжується незначною набряком у місцях ураження. Вкрай рідко лікарі діагностують артрит або інші порушення рухливості суглобів.
• Ураження шкіри, волосся, ротової порожнини. Роздратування в області щік — це типовий симптом захворювання. Червоний висип може з’явитися в місцях, куди часто потрапляють ультрафіолетові промені. Хвороба також відображається на кровоносних судинах, порушуючи їхню роботу. В особливо серйозних випадках у пацієнтів спостерігається осередкове облисіння.
• Кров і лімфосистема. Вовчанка часто супроводжується деякими формами анемії. Нетиповим її ускладненням є утворення тромбів і набряклість лімфовузлів.
• Серце, легені і нирки. Вовчанка зазвичай супроводжується запаленням поверхневих тканин легенів і головного м’яза організму. В результаті виникають біль і почуття дискомфорту в грудях. Запальний процес у нирках характеризується появою білкових і кров’яних виділень, які виходять разом з сечею.
• Мозок і ЦНС. У більшості випадків червона вовчанка супроводжується депресією і постійно переслідує почуттям емоційного дискомфорту.

Вияв симптомів цієї хвороби може варіюватися. У одних заразилися присутня тільки одна ознака з перерахованих вище, у інших — цілий набір. Спочатку вовчанку списують на інші захворювання, адже практично всі вони супроводжуються втомою і загальним нездужанням. Як правило, в її перебігу присутні періоди загострень і ремісій. Причини даного чергування поки не були виявлені.

Класифікація захворювання

У генералізованої форми захворювання виділяють три різновиди течії. Далі розглянемо кожну більш детально.

Гострий варіант відрізняється раптовим стартом. Часто пацієнти можуть точно назвати час, коли саме почала свій розвиток червона вовчанка. Що це за хвороба вони, як правило, дізнаються після відвідування лікаря. Серед основних симптомів можна відзначити появу висипань на шкірних покровах, розвиток поліартриту, підвищення температури. Множинна поразка органів тягне за собою різке погіршення стану, яке в деяких випадках триває до двох років. Своєчасне лікування медикаментами дозволяє домогтися стійкої ремісії.

Для підострої хвилеподібної течії властивий поступовий розвиток патологічного процесу. Спочатку в нього залучаються суглоби і шкіра. Інші органи приєднуються щоразу при рецидиві. Системна вовчанка розвивається дуже повільно, тому має багатосиндромну клінічну картину.

Хронічний варіант недуги проявляється одним або кількома симптомами. На тлі відмінного самопочуття у хворих з’являються шкірні висипання та артрити. Патологічний процес дуже повільно розвивається, поступово захоплюючи все нові системи органів.

Вовчанка у дітей і вагітних

На жаль, і серед маленьких пацієнтів зустрічається вовчанка. Фото дітей, які представлені в матеріалах цієї статті, відображають загальну клінічну картину. Вона практично не відрізняється від симптоматики у дорослих пацієнтів. Більшою мірою схильні до захворювання діти молодшого шкільного віку та підлітки.

Вовчанка, фото якої в більшості випадків вселяють страх, вважається жіночою недугою. Саме тому не є рідкістю її поява в період вагітності. Зачаття малюка може спровокувати дебют недуги або його загострення. З іншого боку, зниження активності імунітету іноді призводить до поліпшення стану жінки, а ризик розвитку ускладнень зменшується. Завдяки досягненням сучасної медицини, жінкам у становищі тепер не пропонують штучне переривання. Майбутню матусю оточують увагою гінекологи і ревматологи. Ці фахівці спільно підбирають найбільш ефективну тактику ведення пацієнтки. Такий посилений контроль дозволяє 50% жінок благополучно дійти до логічного завершення вагітності і стати матір’ю. Приблизно у чверті хворих розвиваються ускладнення у вигляді множинних кровотечей і загибелі плоду.

Медичне обстеження пацієнта

При появі симптомів недуги слід здатися лікарю. Фахівець на прийомі повинен розповісти, якими найчастіше супроводжується ознаками червона вовчанка, що це за хвороба. Фото пацієнтів з медичних довідників є наочним доказом всієї серйозності недуги.

Особлива роль у постановці діагнозу належить комплексному обстеженню. Воно включає в себе імунологічні, клінічні, лабораторні та гістологічні дані. Спочатку лікар проводить фізикальний огляд, завдяки якому можна визначити характер висипань на шкірних покривах і змін на слизових. Яскраво виражені зовнішні симптоми вже на цьому етапі дозволяють запідозрити захворювання червона вовчанка. Фото буває достатньо, щоб поставити остаточний діагноз.

Імунологічні методи обстеження використовуються для уточнення системної природи захворювання (дослідження здорових і уражених ділянок, зміни у складі крові). При реакції Вассермана може спостерігатися ложноположний результат. При підозрі на вовчанку проводиться додатковий аналіз крові. У біологічному матеріалі хворих зазвичай виявляються антиядерні антитіла і елементи з двоспіральною ДНК.

В обов’язковому порядку всім пацієнтам призначається додаткове обстеження органів черевної порожнини для оцінки поширення недуги. Воно передбачає під собою загальний/біохімічний аналізи крові, рентгенографію, УЗД, ЕКГ.

Чи існує ефективне лікування

Вовчанка — це невиліковне захворювання. З іншого боку, якщо своєчасно почати терапію, можна досягти найбільших успіхів і полегшити симптоматику. Програма лікування розробляється в індивідуальному порядку. Пацієнти з легкою течією вовчанки часто не вимагають спеціальної терапії.

Підострі та гострі суглобові форми хвороби лікують нестероїдними протизапальними засобами («Вольтарен», «Бруфен»). При залученні в патологічний процес шкірних покривів призначають медикаментозні препарати хінолінового ряду («Делагіл», «Хлорохін»). Однак таке лікування використовують у виняткових випадках, адже ці ліки можуть давати побічні ефекти у вигляді дерматиту та диспепсичних розладів.

Основними препаратами в боротьбі з вовчанкою все ж є глюкокортикоїди («Преднизолон»). Їх призначають незалежно від форми захворювання, клінічної картини та активності патологічного процесу. Молоді жінки і підлітки часто відмовляються від гормонів, боячись набрати зайву вагу. Вовчанка — це досить серйозне захворювання, при якому не повинен стояти такий вибір. Без застосування глюкокортикоїдів тривалість життя скорочується, а її якість помітно падає. Якщо протягом тривалого часу використання гормонів не дає позитивної динаміки, переходять до лікування цитотоксичними імунодепресантами.

Крім прийому медикаментозних препаратів, пацієнти з таким діагнозом потребують особливого раціону та симптоматичної терапії (вітаміни, антибактеріальні та протиразові засоби).

Як жити з вовчанкою

Якщо у вас виявили це захворювання, зовсім не означає, що можна ставити на собі хрест. Багато людей живуть з діагнозом «червона вовчанка». Фото таких пацієнтів наочно доводять, що боротися з недугою просто необхідно. Мабуть, вам доведеться дещо змінити звичний спосіб життя. Лікарі рекомендують у міру необхідності відпочивати. Краще прилягти кілька разів за день, ніж працювати на знос.

Вивчіть основні симптоми, що вказують на перехід недуги в стадію загострення. Зазвичай їй передують сильні стреси, тривале перебування під сонцем, застуда. Якщо уникати цих провокуючих факторів, життя може стати набагато легшим.

Не варто забувати про регулярні фізичні навантаження, але й перетруждати організм не слід. Як основний вид спорту можна вибрати пілатес або йогу. З іншого боку, необхідно відмовитися від усіх шкідливих звичок. Куріння і вживання алкогольних напоїв не додають здоров’я. Такі люди частіше хворіють, перевантажують серце і нирки. Не варто ризикувати власним життям через хвилинне задоволення.

Прийміть свій діагноз, при необхідності проконсультуйтеся з лікарем. Спеціаліст повинен розповісти, як розвивається вовчанка, що це за хвороба. Фото пацієнтів, які живуть з такою недугою, можуть мотивувати вас продовжувати активно з ним боротися.

Особливу увагу необхідно приділити раціону. Рекомендується відмовитися від усіх шкідливих продуктів, адже вони негативно впливають на роботу основних систем внутрішніх органів. Кофеїн і його продукти також перебувають під забороною. Ця речовина змушує серце битися частіше, не дає відпочити, перевантажуючи тим самим ЦНС. Раціон повинен складатися з нежирного м’яса, риби у великих кількостях, а також овочів і свіжих фруктів. Не варто забувати про молочні продукти. У них міститься хвора кількість кальцію і вітаміну D, що дозволяє попередити остеопороз.

Профілактика недуги

Тепер ви знаєте, якими симптомами супроводжується вовчанка, що це за хвороба. Фото симптомів цієї недуги також представлені в матеріалах цієї статті. Чи можна попередити його розвиток?

За словами фахівців, якісних методів профілактики цього захворювання ще не розроблено. Однак можна попередити виникнення рецидивів і підтримувати стан хворих у стійкій ремісії. У першу чергу необхідно регулярно проходити обстеження у ревматолога, приймати призначені препарати в рекомендованому дозуванні. При виникненні побічних ефектів слід повторно звернутися до лікаря. Вкрай важливо дотримуватися режиму праці та відпочинку, спати не менше восьми годин на добу. Дотримання збалансованої дієти — це ще один крок на шляху до запобігання рецидивів.

Коли ставлять діагноз «червона вовчанка», причини появи захворювання повинен пояснити лікар. Пацієнту слід запам’ятати, що ця патологія «боїться» оперативних втручань, переохолоджень і не сприймає «шоколадної засмаги». Хворим вовчанкою слід забути на все життя про відпочинок у південних широтах.