Внутрішньовенна урографія: підготовка, протипоказання до проведення дослідження

Під терміном «внутрішньовенна урографія» розуміється рентгенологічний метод діагностики, в процесі якого пацієнту вводиться контрастна речовина. Результатом дослідження є серія знімків, за якими лікар може виявити навіть найменші порушення в роботі органів сечовидільної системи. Інша назва даного способу діагностики — екскреторна урографія.

Суть методу

Будь-яке порушення функціонування органів сечовидільної системи значно знижує рівень якості життя людини. За допомогою внутрішньовенної урографії можливо своєчасно виявити патологію на ранній стадії її розвитку.

Суть методу полягає в наступному: пацієнту вводиться контрастний препарат, який, поширюючись по судинах, неминуче потрапляє в нирки і сечовий міхур. За допомогою рентгенологічного обладнання лікар робить серію знімків, аналіз яких дозволяє оцінити ступінь функціонування органів.

Вибір контрастного препарату

Перед проведенням внутрішньовеної урографії лікар повинен з’ясувати, чи є у пацієнта непереносимість тих чи інших лікарських засобів. Це обумовлено тим, що від вибору препарату безпосередньо залежить безпека процедури. Він повинен підбиратися тільки з урахуванням індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.

Крім того, при виборі речовини враховуються такі фактори:

• Відсутність накопичувального ефекту в клітинах організму.
• Гарний ступінь рентгенконтрастності.
• Мінімальний рівень токсичності.
• Відсутність будь-якого впливу на метаболічні процеси.

Від властивостей контрастного препарату безпосередньо залежить тривалість проведення процедури. Якщо речовина здатна перебувати в організмі тривалий час, кількість рентгенологічних знімків збільшується, що значно підвищує ступінь інформативності діагностики. У процесі проведення внутрішньовенної урографії нирок та інших відділів сечовевидного тракту лікар отримує можливість оцінити не тільки функціонування органів, а й проаналізувати їх морфологічні особливості.

Що дозволяє виявити?

Контрастна речовина, проникаючи в кровоносну систему, приблизно через 7 хвилин потрапляє в лоханки нирок. Поступово вони, а також уретра повністю наповнюються препаратом. Через 21 хвилину після введення речовина потрапляє в сечовий міхур.

Контрастні знімки, отримані в результаті дослідження, дозволяють проаналізувати анатомічну будову органів сечовидільної системи, а також оцінити екскреторну функцію нирок. За рахунок цього є можливість своєчасно виявити будь-який патологічний процес на самій ранній стадії його розвитку.

Показати

Внутрішньовенна урографія нирок та інших органів сечовидільної системи призначається лікарем за наявності у пацієнта таких симптомів:

• Домішки крові в урині.
• Регулярні болючі відчуття в області живота і попереку.
• Зміна кольору і запаху сечі.
• Високий артеріальний тиск.
• Порушення процесу сечовипускання.

Крім того, показаннями до проведення внутрішньовенної урографії є такі захворювання і стани:

• Патології нирок.
• Травми органів сечовидільної системи.
• Пієлонефрит.
• Аномалії будови сечовидільних органів.
• Контроль ефективності хірургічного втручання.
• Захворювання сечовидільних органів хронічного характеру.
• Ниркова коліка.
• Новоутворення як доброякісного, так і злоякісного характеру.
• Недержание мочи
• Рухливість нирок.
• Артеріальна гіпертензія.

Дослідження також проводиться з метою уточнення діагнозу, поставленого в процесі проведення УЗД.

Протипоказання

Внутрішньовенна урографія, як і будь-який інший метод дослідження, не проводиться за наявності тих чи інших захворювань і станів.

Процедура не призначається при:

• ниркової недостатності (як гострого, так і хронічного характеру);
• патологіях органів дихальної та серцево-судинної систем, а також печінки;
• сепсисі;
• кровотечах;
• тиреотоксикозі;
• лихоманці;
• феохромоцитоме;
• алергії на контрастні речовини;
• гломерулонефрите;
• порушеннях згортання рідкої сполучної тканини;
• променевої хвороби;
• вагітності;
• годування грудьми.

Крім того, внутрішньовенна урографія рідко проводиться особам похилого віку та людям, які приймають деякі медикаменти при цукровому діабеті.

За наявності перерахованих вище протипоказань лікар приймає рішення щодо доцільності призначення інших методів діагностики, наприклад, КТ або МРТ.

Підготовка

Для отримання максимально достовірних та інформативних результатів пацієнтам перед процедурою необхідно слідувати нижчепереліченим рекомендаціям:

1. За кілька днів до дослідження здати біоматеріал (кров, сечу) на загальний аналіз, зробити УЗД органів сечовидільної системи.
2. За 2-3 доби необхідно виключити з раціону харчування продукти, що сприяють посиленню процесу газоутворення в шлунку, а також страви, вживання яких призводить до запору.
3. За 1 день до процедури рекомендується обмежити кількість рідини, що надходить в організм (не більше 1,2 л води за 12 годин).
4. Напередодні перед проведенням дослідження необхідно здійснити останній прийом їжі не пізніше 18 год. Страви повинні бути легкоусвояемые.
5. Увечері перед внутрішньовенною урографією пацієнту вводять невелику кількість (1-3 мл) контрастної речовини. Після цього здійснюється контроль за його самопочуттям. Якщо є високий ризик виникнення алергічної реакції, пацієнт за кілька днів до процедури повинен почати прийом антигістамінних засобів.
6. Увечері перед дослідженням пацієнту ставиться очисна клізма.
7. Бажано проходити процедуру натощак. Вживання води також має бути виключене або обмежене до мінімуму.

У дітей підготовка до внутрішньовенної урографії здійснюється аналогічним чином.

Алгоритм проведення процедури

Безпосередньо перед дослідженням лікар ще раз обстежує пацієнта для виявлення можливих протипоказань. Крім того, фахівець уточнює, чи були ним дотримані правила підготовки до внутрішньовенної урографії нирок та інших сечовидільних органів.

Дослідження проводиться в рентгенологічному кабінеті згідно з наступним алгоритмом:

• Пацієнт вкладається на кушетку. Після розміщення на його тілі захисних пристосувань лікар робить серію стандартних знімків.
• Потім пацієнту вводиться контрастна речовина (як правило, у вену, розташовану на ліктьовому згині). Препарат є нешкідливим, але при його проникненні в кровоносне русло можлива поява дискомфортних відчуттів. У зв’язку з цим речовина вводиться дуже повільно (протягом 2-3 хвилин). Одночасно з цим здійснюється моніторинг за самопочуттям пацієнта.
• Приблизно через 5-10 хвилин робиться кілька рентген-знімків. Процедура повторюється з дотриманням певних тимчасових інтервалів, які визначаються лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.
• Для того щоб в динаміці оцінити функціонування нирок, а також їх рухливість, може знадобитися ще один етап дослідження. Він передбачає виконання серії знімків, через приблизно годину, після введення контрастного препарату. Крім цього, лікар може направити пацієнта на рентгенограму в положенні стоячи.

Процедура не пов’язана з виникненням болючих відчуттів. Невеликий дискомфорт може відчуватися лише при установці голки у вену. Крім того, при правильній підготовці пацієнта до внутрішньовенної урографії рідко виникають різні ускладнення. Проте в рентгенологічному кабінеті завжди є кошти першої допомоги на випадок виникнення непередбачених ситуацій.

Можливі ускладнення

Правильна підготовка — запорука безпеки процедури. Але в одиничних випадках можуть спостерігатися наступні наслідки:

• Металевий присмак у роті. Даний стан виникає відразу після завершення дослідження і носить нетривалий характер.
• Висип на різних ділянках тіла, що свідчить про розвиток алергічної реакції.
• Жага, сухість слизової оболонки рота. Дані стани з’являються після завершення процедури і носять яскраво виражений характер.
• Набряклість доль. Подібне ускладнення після проведення внутрішньовенної урографії зустрічається вкрай рідко.
• Тахікардія. Патологічний стан, що характеризується частішанням серцебиття, розвивається у відповідь на вступ в організм контрастуючого препарату. Тахікардія носить нетривалий характер. Вона досить швидко зникає, і пацієнт відзначає нормалізацію серцевого ритму.
• Знижений артеріальний тиск. Подібний стан виникає вже в процесі проведення дослідження і зберігається якийсь час після його завершення.
• Печінкова недостатність. Патологія є вкрай небезпечним і найважчим наслідком внутрішньовенної урографії. Її виникнення передбачити практично неможливо. Це пояснюється тим, що зафіксовані випадки, коли недостатність виникала у пацієнтів, які раніше ніколи не мали скарг щодо функціонування печінки.

Деякі з вищеперелічених ускладнень можуть завдати серйозної шкоди організму. У зв’язку з цим кожен пацієнт повинен розуміти, що до правил підготовки до процедури необхідно ставитися відповідально, дотримуючись всіх рекомендацій лікаря. Крім того, потрібно звертатися тільки в ті медичні установи, в яких працюють висококваліфіковані фахівці. Грамотні лікарі завжди приділяють особливу увагу підготовці і заздалегідь розповідають пацієнту про те, як проводиться внутрішньовенна урографія і яких відчуттів очікувати в процесі дослідження і після його завершення.

Вартість

Даний показник залежить від регіону проживання, рівня медичного закладу, кваліфікації фахівців та виду використовуваної контрастної речовини. У Москві вартість однієї процедури може становити від 3500 до 10000 руб. У деяких столичних клініках ціна ще вища. У віддалених регіонах середня вартість проведення внутрішньовенної урографії — 5000 руб.

Відгуки

Фахівці стверджують, що процедура не пов’язана з виникненням вираженого дискомфорту. Судячи з відгуків, внутрішньовенна урографія — це дослідження, під час якого деякі пацієнти відчувають слабку нудоту і запаморочення в процесі введення контрастної речовини. Вкрай рідко після завершення процедури виникають будь-які ускладнення. При грамотній підготовці ризик появи побічних ефектів зводиться до мінімуму.

Насамкінець

Внутрішньовенна урографія — це метод діагностики, що дозволяє оцінити ступінь функціонування органів сечовидільної системи. Його суть полягає в наступному: пацієнту в периферичну посудину, розташовану на ліктьовому згині, вводять контрастну речовину і роблять серію рентген-знімків через певні проміжки часу. Отримані зображення дають лікуючому лікарю можливість своєчасно виявити патології сечовидільних органів.