Вилучення передміхурової залози: операція, можливі наслідки

Багато чоловіків у віці страждають від захворювань статевої або сечовидільної системи. Найбільш проблемним органом у них, як правило, є передміхурова заліза. Іноді вилікуватися від патологій можна консервативними методами, не вдаючись до радикального хірургічного втручання. Однак є випадки, коли видалення передміхурової залози — це єдиний шанс на позбавлення від серйозної недуги. Через які патології лікарі призначають цю операцію? Які свідчення і протипоказання до неї є? Як проходить процес видалення? Як правильно поводитися в реабілітаційному періоді? Спробуймо відповісти на ці запитання в нашій статті.

Показати видалення передміхурової залози

Видалення передміхурової залози — це серйозне хірургічне втручання, яке проводиться тільки в тому випадку, коли немає іншого способу вилікувати пацієнта. Тому його призначають тільки при серйозних патологіях, усунути які традиційним способом з якихось причин неможливо. За статистикою найчастіше оперують літніх чоловіків, які спочатку звернулися до лікаря зі скаргами на проблеми з сечовипусканням. Як правило, їм діагностують доброякісні або злоякісні пухлини.

Перелічимо основні свідчення до проведення даної процедури:

• хронічний простатит, що супроводжується частим сечовипусканням і різкими болями в нижній частині живота;
• простатит, ускладнений наявністю каменів у передміхуровій залозі;
• аденома передміхурової залози — доброякісна пухлина, яка зазвичай не загрожує життю людини;
• часте сечовипускання або затримка сечі;
• постійна виражена гематурія (наявність крові в сечі);
• помилкові позиви до сечовипускання, що не піддаються консервативному лікуванню;
• рак передміхурової залози — операції, як правило, піддаються пацієнти з першою або другою стадією даного захворювання, коли пухлина не вийшла за межі органу.

Протипоказання до проведення операції

Операція — це серйозний удар по організму, який зможуть винести не всі пацієнти. Тому видалення передміхурової залози можна проводити не всім людям. Запущеність захворювання — найбільш часта причина для відмови від хірургічного втручання. Також підставою може стати наявність серйозних хронічних захворювань або навіть вік хворого. Остаточне рішення виносить лікар або медична комісія, ґрунтуючись на даних анамнезу пацієнта і результатах його аналізів.

Найбільш поширеними причинами для відмови у проведенні даної операції стають такі протипоказання:

• запальні захворювання органів сечостатевої системи в гострій формі;
• вірусні захворювання та підвищена температура тіла;
• важкі хронічні патології серцево-судинної та дихальної системи;
• запущені злоякісні пухлини, що супроводжуються численними метастазами по всьому організму;
• патології щитовидної або підшлункової залози, в тому числі цукровий діабет, зоб і гіпотиреоз;
• літній вік — операція протипоказана чоловікам старше 70 років;
• захворювання, що спричиняють порушення згортання крові, в тому числі і гемофілія;
• прийом препаратів, що розріджують кров, — в цьому випадку операція проводиться тільки після повного виведення їх з організму.

Види хірургічного втручання

Залежно від тяжкості захворювання, лікарі використовують різні способи хірургічного втручання. Іноді видаляється тільки частина органу, а не вся передміхурова заліза. Операція з видалення може проводитися наступними методами:

• Трансуретральне видалення простати — проводиться через зовнішній отвір сечовипускального каналу. За допомогою резектоскопа відбувається поетапне видалення передміхурової залози або тільки її ураженої частини. Відсутність розрізу — головна перевага цього методу. Також значно скорочується реабілітаційний період.
• Трансвезикальна аденомектомія — відкрита операція, при якій хірург робить розріз між пупком і лобком. Застосовується при видаленні аденоми або злоякісної пухлини великих розмірів.
• Лапароскопічна резекція — під час операції лікар робить кілька проколів на передній черевній стінці, куди вводить прилад, оснащений камерою. Цим способом можна вилучити повністю всю простату або тільки її частину.

Підготовка до операції

Перед тим як приступити до операції, потрібно обов’язково провести ретельну діагностику організму, щоб не допустити появи ускладнень. Пацієнт обов’язково повинен здати загальний і біохімічний аналіз крові. Також проводяться дослідження крові на реакцію Вассермана (виявлення сифілісу), ВІЛ і вірусні гепатити. Хворий також зобов’язаний надати лікарям інформацію про свою групу крові і резус-фактор. Потрібно здати загальний аналіз сечі і зробити її окремий посів на чутливість до антибіотиків. Щоб оцінити стан серцево-судинної системи, проводиться ЕКГ. Для виключення туберкульозу та інших патологій легенів необхідно зробити флюорографію.

Видалення пухлини передміхурової залози починається з УЗД сечостатевих органів, щоб з’ясувати наявність залишкової сечі. Далі хворий відвідує терапевта, уролога і анестезіолога. Увечері перед операцією пацієнту обов’язково роблять клізму, а також вибривають лобкове волосся. З цього часу йому не можна приймати їжу і пити.

Вилучення передміхурової залози: наслідки

Поява можливих ускладнень при хірургічному втручанні залежить від занедбаності захворювання. Так, операція з видалення аденоми передміхурової залози зазвичай не має серйозних наслідків. Крім того, набагато небезпечніше проводити процедуру через відкритий розріз. Ризик появи ускладнень також залежить від рівня кваліфікації хірурга.

Перелічимо основні післяопераційні ускладнення, з якими найчастіше стикаються пацієнти:

• інфекції сечостатевої системи, занесені в організм під час резекції;
• поява гематурії (наявність крові в сечі);
• тимчасова або постійна імпотенція;
• рецидив захворювання;
• звуження сечовипускального каналу, який призводить до утрудненої деурінації;
• ретроградна еякуляція — це закидання сперми в порожнину сечового міхура.

Як проходить операція з видалення передміхурової залози?

Залежно від складності майбутнього хірургічного втручання, застосовують або загальний, або спинальний наркоз. Техніка виконання операції залежить від методу, яким вона буде проведена. Так, при трансуретральній резекції інструмент з освітлювальним приладом і камерою вводиться в сечовипускний канал пацієнта. Через нього він потрапляє в сечовий міхур. За своїми маніпуляціями хірург спостерігає на екрані монітора. За допомогою резектоскопа він повільно видаляє простату або її частину, відщипуючи від неї невеликі шматки, одночасно припалюючи уражені кровоточуючі судини. Після резекції лікар встановлює в сечовий міхур катетер, через який урина надалі буде надходити в сечоприймач. Подібним чином проводиться лапароскопія. Головна відмінність — резектоскоп вводиться не через сечовипускальний канал, а через невеликі отвори на передній стінці черевної порожнини.

Відкритим способом також можна провести видалення. Передміхурова залоза в цьому випадку, як правило, видаляється повністю. Хірург робить розріз між лобком і пупком пацієнта, проходить через м’язову тканину і стінки сечового міхура. Потім руками видаляє розрослу частину простати. Наприкінці операції теж ставиться катетер і дренажна трубка, яка виходить через розріз. Реабілітаційний період після такого виду операції триває значно довше.

Особливості операції при видаленні раку

Операція з видалення раку передміхурової залози додатково супроводжується повною резекцією черевних лімфовузлів, щоб не допустити появи і поширення метастазів. Додатково прибираються і насіннєві бульбашки. При невеликих пухлинах ранніх стадій під час операції можуть використовувати робота Da Vinci, що виконує точні лапароскопічні дії, завдаючи мінімальні пошкодження пацієнту. Хірург і анестезіолог в цьому випадку постійно знаходяться поруч з хворим і стежать за його станом. Цей метод дозволяє повністю зберегти потенцію у чоловіків.

Початковий реабілітаційний період

Після операції пацієнт підключається до безперервної системи випорожнення сечового міхура, щоб своєчасно видаляти рідину і згустки крові звідти через катетер. Через нього орган промивають спеціальним розчином, наприклад, фурациліном. Залежно від складності проведеної операції, система може працювати від декількох годин і до декількох днів. Через 2 години після процедури пацієнту дозволяється випити трохи води, а прийом їжі відновлюється вже наступного ранку. У перші дні після резекції рекомендується пити не менше 2 літрів води, а також виключити з меню жирну, смажену, солону та копчену їжу.

Чи можна відновити потенцію після видалення передміхурової залози

Як правило, не завжди до втрати потенції призводить резекція (видалення). Передміхурова залоза оточена безліччю м’язів, які відповідають за здатність чоловіка мати ерекцію. Якщо хірургу під час операції вдається уникнути їх пошкодження, то потенція з часом відновлюється. Негативний прогноз дається зазвичай пацієнтам, які мають великі злоякісні пухлини. За відсутності ускладнень потенція повертається до чоловіка через 4-5 тижнів після проведення резекції.

Життя після операції з видалення передміхурової залози

Після виписки зі стаціонару пацієнт все ще може відчувати дискомфорт деякий час. При нескладних хірургічних втручаннях хворого відправляють додому вже через 4-5 днів. Операція з видалення аденоми передміхурової залози або раку вимагає тривалого відновлення під наглядом лікарів. Перший час чоловікові буде заборонено переохолоджуватися і займатися важкою фізичною працею. Навантаження можна відновити через 1-2 місяці після резекції. Через тиждень після виписки пацієнт може повернутися на роботу.

Підбиваємо підсумки

Таким чином, небезпечною процедурою можна назвати видалення передміхурової залози. Наслідки її цілком залежать від захворювання, при якому вона проводилася. Як правило, після резекції настає поліпшення стану хворого, і він з часом поправляється. Навіть при резекції органу при наявності злоякісних пухлин є велика ймовірність позитивного результату, особливо якщо вона була проведена на ранніх стадіях. У цьому випадку виживаність пацієнтів після видалення раку передміхурової залози становить 90-100%. Вибирайте перевірену клініку і хірурга, який має безліч позитивних відгуків, щоб знизити ймовірність лікарської помилки і появи можливих ускладнень.