Верхня щелепа: будова, функції, можливі пошкодження

Правильна будова і фізіологічні можливості всіх органів і тканин обличчя людини визначають не тільки здоров’я, але і зовнішній вигляд. Які відхилення можуть бути в розвитку верхньої щелепи, і за що відповідає даний орган?

Особливості в будові верхньої щелепи

Верхня щелепа — парна кістка, яка складається з тіла і чотирьох відростків. Локалізується у верхній передній частині черепа обличчя, і відносять її до повітроносної кістки, в силу того, що вона має порожнину, вистлану слизовою оболонкою.

Існують наступні відростки верхньої щелепи, які отримали свою назву від місця розташування:

• лобний відросток;
• скуловий відросток;
• альвеолярний відросток;
• небний відросток.

Особливості будови відростків

Також тіло верхньої щелепи має чотири поверхні: передню, оченяку, підвискову і носову.

Поверхня оченята за своєю формою трикутна, на дотик гладка і трохи нахилена вперед — утворює стінку очниці (орбіту).

Передня поверхні тіла щелепи трохи вигнута, безпосередньо на ній відкривається оченевий отвір, нижче якого розташована кликова ямка.

Носова поверхня по своїй будові — складна освіта. Має верхньочелюстну розщілину, яка веде до верхньошелестної пазухи.

Скуловий відросток також утворює верхня щелепа, будова якої і функції залежать від нормальної роботи всіх відростків і поверхонь.

Функції та відмінні риси

Які процеси в організмі і черепі можуть провокувати патологічні зміни в будові і функції кісток?

Верхня щелепа відповідає за низку процесів:

• Бере участь в акті жування, розподіляє навантаження на зуби верхньої щелепи.
• Визначає правильне розташування всіх відросток.
• Утворює порожнину для рота і носа, а також їх перегородок.

Патологічні процеси

Верхня щелепа в силу своєї будови і наявності пазухи значно легше нижньої, її обсяг близько 5 см³, тому шанс травмувати кістку збільшується.

Щелепа сама по собі нерухома за рахунок того, що міцно зростається з рештою кісток черепа.

Серед можливих патологічних змін особливо поширеним є перелом щелепи (верхньої або нижньої). Травма верхньої зростається набагато простіше, ніж кістки нижньої щелепи, тому що вона, в силу своєї будови і розташування, не рухається, що прискорює регенерацію її кісткової тканини.

Крім усіляких переломів і вивихів, при обстеженні у стоматолога можна виявити такий об’ємний процес, як кіста верхньої щелепи, що вимагає оперативного втручання для її видалення.

На тілі верхньої щелепи є гайморова пазуха, яка при неправильному лікуванні зубів (і не тільки) може запалятися і виникає гайморит — ще один патологічний процес щелепи.

Кровопостачання. Інервація

Кровопостачання верхньої щелепи відбувається за рахунок щелепної артерії та її відгалужень. Зуби альвеолярного відростка іннервуються трійничним нервом, а конкретніше — верхньочелюстною гілкою.

При запаленнях лицьового або трійничного нерва біль може поширюватися на абсолютно здорові зуби, що призводить до помилкового діагнозу і іноді навіть відбувається помилкове видалення зуба на верхній щелепі.

Випадки неправильної постановки діагнозу частішають, тому нехтуючи додатковими методами обстеження і спираючись тільки на суб’єктивні відчуття хворого, лікар ризикує як здоров’ям пацієнта, так і своєю репутацією.

Особливості зубів на верхній щелепі

Верхня щелепа має аналогічну нижній кількість зубів. Зуби верхньої щелепи, точніше їх коріння, мають свої відмінності, які полягають в їх кількості і спрямованості.

За статистикою, зуб мудрості на верхній щелепі прорізується першим і частіше з правого боку.

Так як кістка верхньої щелепи значно тонша нижньої, то і видалення зубів має свої особливості і спеціальну техніку проведення. Для цього використовують стоматологічний пінцет для видалення зубів на верхній щелепі, який має ще одну назву — байонет.

При неправильному видаленні коріння може відбуватися перелом, тому верхня щелепа, будова якої не дозволяє прикладати силу, потребує додаткових методів діагностики перед хірургічними маніпуляціями. Найчастіше в таких цілях проводиться рентгенологічне дослідження — ортопантомографія або комп’ютерна томографія тіла щелепи.

Оперативні втручання

Для чого необхідне видалення верхньої щелепи, і як відновити нормальну функцію після оперативного втручання?

Представлена процедура в стоматології відома як максіллектомія.

Показаннями до проведення операції можуть бути:

• Злоякісні новоутворення в тілі верхньої щелепи та її відростках, а також патологічне розростання тканин носа, навколоносових пазух і рота.
• Доброякісні новоутворення також можуть, при прогресивному розвитку, стати приводом для видалення тіла верхньої щелепи.

Процедура максіллектомії має і ряд протипоказань:

• Загальне нездужання пацієнта, гострі інфекційні захворювання, специфічні захворювання верхньої щелепи в гострій стадії і в стадії загострення.
• При значному поширенні патологічного процесу, коли проведення операції не стане вирішальним кроком у лікуванні патології, а тільки обтяжить онкологічного хворого.

Передопераційна підготовка онкологічного хворого полягає в ретельному попередньому обстеженні, спрямованому на виявлення інших патологій в організмі хворого, а також визначення локалізації патологічної новоутворення.

Перед діагностичними заходами проводиться повний збір анамнезу, спрямований на з’ясування етіологічного фактора і генетичної схильності.

Перед будь-якими хірургічними процедурами також необхідно пройти повне обстеження і в інших фахівців. Це, перш за все, окуліст — для визначення стану очей їх нормального функціонування і можливості ускладнень після проведення операції.

Верхня щелепа має на своєму тілі очну ямку і носові пазухи, тому їх повне обстеження проводиться перед максіллектомією в обов’язковому порядку.

Крім того, перед проведенням операції рекомендується зробити томографію голови та шиї, що покращує уявлення про загальну картину стану хворого і дозволяє виразніше побачити локалізацію пухлинного процесу.

Під час операції може статися ускладнення — перелом щелепи (верхньої) або при неправильному розрізі можна торкнутися лицьової нерв. Будь-які ускладнення можуть вплинути на розвиток злоякісної освіти, тому проведення максіллектомії — це ризик для стану онкологічного хворого.

Вроджені вади

Верхня щелепа може пошкодитися ще у внутрішньоутробному періоді, що тягне за собою вроджені вади щелепи і всього обличчя.

Що може стати причиною її патологічного розвитку до народження?

• Генетична схильність. Запобігти цьому неможливо, але при правильному ортодонтичному та ортопедичному лікуванні після народження можна виправити вроджені деформації і відновити нормальне функціонування верхньої щелепи.
• Травми під час виношування малюка можуть змінювати фізіологічний хід вагітності і провокувати патологічні зміни, яких найбільше схильна верхня щелепа. Також шкідливі звички матері і застосування деяких лікарських препаратів під час вагітності можуть стати вирішальними факторами у виникненні вродженої патології.

Види патологій

Серед основних патологічних процесів, що впливають на розвиток щелепи, виділяють:

• Спадкові аномалії (аномалії, які виникають у період ембріонального розвитку плоду) — одностороння або двостороння розщілина особи, мікрогенія, повна або часткова адентія (відсутність зубів), недорозвинення носа і його пазух та інші.
• Деформації апарату зубочолосної системи, які беруть початок у процесі розвитку щелепи під впливом різних несприятливих факторів: ендогенних або екзогенних.
• Вторинні процеси деформації зубочолостного апарату, які виникають в результаті травматичного впливу на органи лицьового черепа, а також внаслідок нераціонального оперативного втручання, променевої терапії та хіміотерапії при онкологічних захворюваннях.

Аномалії зубів. Адентія

Найбільш частими патологіями зубів на верхній щелепі можна назвати адентію, яка, залежно від причини, буває частковою (відсутність декількох зубів) і повною (відсутність всіх зубів).

Також іноді можна спостерігати дистальне переміщення різців з утворенням помилкової діастеми.

Для діагностики представленої патології використовують рентгенологічне обстеження (ортопантомографію), яке максимально точно показує локалізацію і причину патології.

Деформація щелепи при надкомплектних зубах — можливий результат патологічного процесу, який починається ще у внутрішньоутробному розвитку плоду. Що може спричинити за собою наявність додаткових зубів, які не виконують ніякої функції в процесі жування?

Наявність надкомплектних зубів в альвеолярній відростці верхньої щелепи може провокувати її деформацію. Це викликає надмірне зростання альвеолярного відростка, що негативно позначається не тільки на правильному розташуванні зубів, але і на фізіологічному розвитку верхньої щелепи.

Профілактика аномалій і пошкоджень щелепи

Особливо важливо з раннього віку стежити за розвитком щелепної системи, проходити регулярне обстеження у стоматолога і лікувати всі патології ротової порожнини.

При наявності у дитини явних аномалій розташування або зростання зубів слід відразу ж пройти комплексне обстеження, і не тільки у стоматолога, але і у ендокринолога, невропатолога. Іноді аномалії в розвитку щелепи пов’язані з порушенням загального стану організму.

Лікуванням вроджених аномалій займається такий розділ стоматології, як ортодонтія, який вивчає нормальне функціонування органів ротової порожнини, а також діагностує і виправляє патологічні відхилення від норми. Лікування найкраще проводити в ранньому віці, тому затягувати візит до стоматолога до прорізування всіх зубів або повного руйнування щелепи не варто.

Здоров’я порожнини рота — це запорука нормального функціонування органів травної та дихальної системи, а також гарантія психічного здоров’я дитини та її нормального розвитку. Психологічний фактор в цьому питанні відіграє не останню роль, так як обличчя людини — це його візитна картка. Запущені деформації, що знеображують зовнішність, залишають відбиток на психоемоційному стані і формують безліч страхів і фобій, аж до соціопатичного стану.

Правильне харчування, вживання твердої їжі, раціональна гігієна і санація — запорука здорового розвитку верхньої щелепи і всіх органів ротової порожнини.