Туберкульоз нирок: симптоми, методи діагностики та терапія

Туберкульоз нирок виникає при зараженні органу мікобактерією. Збудник належить до групи анаеробних, передається з кров’ю, по організму поширюється з струмом лімфи. При зараженні мікобактерією людина не завжди хворіє на нирковий туберкульоз. Хвороба спостерігається, якщо одночасно впливають кілька значущих факторів.

Базова інформація

Щоб з’явився туберкульоз нирок (крім зараження патологічною мікрофлорою), необхідне ослаблення паренхіми органу, що зазвичай пояснюється погіршенням якості кровотоку. Вище ймовірність, що зараження закінчиться хворобою, якщо у людини знижений імунітет, ниркові тканини — область локалізації запальних вогнищ. Якщо хвороба виникає, це призводить до погіршення функціональності органу. Деякі форми мікобактерій відрізняються підвищеною резистентністю до протимікробних препаратів. Такий варіант хвороби з більшим ступенем ймовірності призводить до недостатності функціонування органу.

Як кажуть лікарі, туберкульоз нирок у половині випадків (а іноді навіть трохи частіше) приймає деструктивну форму. Симптоматика з’являється в середньому через шість років після первинного зараження. Своєчасна діагностика та уточнення випадку раніше цього періоду виключно складні.

Як помітити?

Перші ознаки туберкульозу нирок ділять на місцеві, загальні. Людина часто почувається втомленою, нерідко температура підвищується щодо норми. Турбує підвищений тиск. Дослідження показують макрогематурію, підвищену швидкість осідання еритроцитів. При вивченні ниркової паренхіми можна виявити осередки деструктивних процесів, виділення гною.

До місцевих симптомів туберкульозу нирок у дорослих (і дітей) належать болі в попереку. Аналізи показують пієлонефрит, вивчення паренхіми нирок дає уявлення про деструктивні процеси.

Розвиток хвороби

Перші ознаки туберкульозу нирок зазвичай з’являються тільки через 5-7 років з моменту зараження організму мікобактерією. Тривалість інкубаційного періоду — одна з основних перешкод для своєчасної діагностики стану. Певні труднощі пов’язані зі зниженою чутливістю збудника до антибіотиків. Якщо під час інкубаційного періоду хворий користується антимікробними препаратами для усунення інших запальних процесів, то це підвищує резистентність мікобактерії, тобто створює в майбутньому складності для лікування хвороби. Близько 70% випадків під час інкубаційного періоду не проявляють себе ніякими явищами.

Близько третини пацієнтів вже в перші роки стикаються з деякими симптомами, першими ознаками туберкульозу нирок. Температура піднімається до субфебрильної, але не вище 38 градусів, хворий часто відчуває себе втомленим, слабким. Час від часу в попереку локалізується больовий синдром.

Одна з характерних ознак — сеча при туберкульозі нирок, що містить включення гною. Лабораторні дослідження можуть показати наявність у виділеннях збудника, іноді тут є білкові фракції, еритроцити, лейкоцити. Жодних специфічних явищ при нирковому туберкульозі не виникає. Сеча кисла, при посіві зараження можна встановити за двотижневий термін, але вкрай рідко в період інкубації людині призначають такий аналіз — до цього просто немає підстав.

Прогрес захворювання

Зазвичай вказують на необхідність лікування симптоми туберкульозу нирок на запущеній стадії. Процес супроводжується ускладненнями, саме з їх причини хворий зазвичай звертається за медичною допомогою. Туберкульоз може спровокувати запалення простати, уретри, придатків. Можливі дизуретичні порушення, біль у попереку стає дуже сильним, в урині спостерігаються фракції крові. Така симптоматика вказує на розвиток хвороби.

Гострі ознаки спостерігаються вкрай рідко. При патології можливе підвищення тиску, загальний стан отруєння. Коли туберкульоз нирок поширюється на верхні області сечовика, сечовий міхур, можливі дизуретичні збої. Ще одна ознака — паранефрит.

Додаткові симптоми

При нирковому туберкульозі можливі пієлонефрит, піонефроз, паранефрит. У деяких хворих виявляють каверни, папілліт. На термінальній стадії хвороба призводить до недостатності роботи нирок.

Прогрес туберкульозу повільний, але неухильний. Симптоматика поступово стає все сильнішою. Поширення збудника в нирках зазвичай спостерігається на тлі ураження дихальної системи. Якщо виявлено мікобактерію в легенях, висока ймовірність, що через 5-7 років буде виявлено ураження нирок.

Поширення патології

Частіше симптоми туберкульозу нирок виникають при проникненні збудника в організм людини з кров’ю. Патологічні організми локалізовані в паренхімі. Якщо осередки невеликі, а імунітет сильний, то можливе самостійне рубцювання області без специфічного лікування. Симптомів у такому разі немає. При зниженні імунного статусу інфекція отримує можливість вразити кірку нирок, мозковий шар органу. На цьому етапі з’являється туберкульозний папілліт. Поступово мікобактерія вражає піраміди нирок.

Без специфічних симптомів туберкульоз нирок поступово поширюється на внутрішні структури, порушує роботу чашок і лоханок органу, призводить до появи каверн. Осередки стають місцями накопичення кальцію, його можна виявити при рентгенівському обстеженні органу.

Поступово процес з нирок поширюється на сечовий міхур і шляхи протока урини. У хворого спостерігається пієлонефрит у хронічній формі, можлива поява каменів у нирках. Нерідкі випадки, коли хвороби вважаються самостійними, призначається курс для їх лікування, але не вдається визначити, що першопричина — туберкульоз.

Крок за кроком: форми хвороби

Перший етап — паренхіматозний. За ним слідує папілліт, після чого — формування каверн. Наступний етап розвитку хвороби — піонефроз, після чого спостерігаються постізміни.

Початковий етап — поразка ниркової паренхіми без деструктивних вогнищ. Хвороба може проявитися підвищенням концентрації лейкоцитів в урині. Збудника у виділеннях знайти неможливо, оскільки бактерії не можуть пройти процес клубочкової фільтрації. Можливо встановити хворобу на цьому етапі за допомогою ПЛР і певних видів мікроскопії. Прогноз найкращий, якщо патологію вдається визначити вчасно.

Папілліт — другий етап розвитку туберкульозу. В урині можна знайти мікобактерію. Найбільш точний метод діагностики туберкульозу нирок — посів. Терапія — консервативна. Можливе ускладнення — зменшення просвітів протоків для урини.

Кавернозний крок розвитку можливо виявити при ультразвуковому дослідженні органу. З’являється одиночна каверна. Коли поразка двостороння, прогноз негативний. Для уточнення випадку необхідно зробити біопсію.

Термінальний етап — наявність декількох каверн. Вторинне інфікування супроводжується гнійним розплавленням. Висока ймовірність ускладнень.

Як уточнити

Аналіз на туберкульоз нирок — проба Манту. При підозрі на хворобу для оцінки стану сечовика і тканин поблизу призначають ультразвукове дослідження.

Для виявлення мікобактерії у виділеннях у хворого беруть зразки урини для посіву. Досить точні відомості про стан людини можна отримати за допомогою ПЛР. Кров’ю людини, у якої підозрюється туберкульоз, заражають морську свинку для оцінки розвитку ситуації. Уточнення випадку можливе за допомогою люмінесцентної мікроскопії.

Туберкульоз нирок у дітей, дорослих може проявляти себе гнійними фракціями в сечі, що є вторинним симптомом, що спрощує постановку діагнозу. Також до непрямих появи належить макрогематурія, покриття кальцієвим шаром каверни, поява на слизових сечовидільної системи специфічних бугорків.

Як боротися

Консервативне лікування туберкульозу нирок можливе при першому і другому ступені. Хворому призначають на кожен день 0,3 г «Ізоніазиду» або 0,3 г «Ріфампіцина» або 0,4 г «Етамбутолу». Препаратами користуються тричі щодня. На третій і четвертій стадії допомогти пацієнту можна тільки хірургічним втручанням.

Для лікування туберкульозу нирок «Ізоніазид» іноді використовуються з частотою одного разу на сім днів, двох разів за тиждень або через день. «Ріфампіцин», «Протионамід» частіше призначають щодня або раз на два дні. Якщо прописані «Піразинамід», «Етамбутол», їх зазвичай застосовують 1-2 рази на тиждень або через добу.

Варіюється від одного разу на тиждень до використання кожну другу добу частота прийому «Стрептоміцину сульфату», «Капреоміцину». Раз на два дні використовують «Циклосерин». Якщо лікар рекомендує зупинитися на фторхінолонах, такі препарати використовують щодня або один раз на два дні. Через добу або 1-2 рази за сім днів приймають «Канаміцину сульфат».

Особливості лікування

Не можна намагатися вилікувати туберкульоз медикаментозними препаратами на свій розсуд, не радячись з лікарем. Тільки лікар може призначити оптимальну програму, підібрати дозування. При виборі правил прийому та конкретних найменувань доктор оцінює фонові захворювання, наявність ускладнень, переносимість препаратів пацієнтом, якість функціонування нирок.

Якщо медикаментозний курс неефективний, хвороба істотно прогресувала, необхідне хірургічне втручання. Для попередження поширення інфекції хвору нирку видаляють. Встановлення штучного сечовика дозволяє уникнути серйозних складнощів з дренажем урини.

Тривалість лікувального курсу при нирковому туберкульозі нерідко сягає двох років. Після постановки діагнозу хворого ставлять на першу облікову групу для стаціонарного лікування. За відсутності активності мікобактерії протягом двох років групу змінюють на 3B. При хронічному перебігу захворювання присвоюється друга група обліку.

Наслідки і попередження

Туберкульоз може стати причиною недостатності функціонування нирок і розвитку свища в області попереку. Каверну може прорвати. Є ймовірність підвищення тиску в аорті. Туберкульоз може спровокувати паранефрит.

Основний метод попередження ниркового туберкульозу — підвищення імунного статусу та мінімізація ризику контакту з носієм патологічного мікроорганізму. На практиці виключити таку взаємодію практично неможливо: медичні дослідження показали, що тільки в громадському транспорті щодня людина стикається не менш ніж з двома носіями інфекції. Стійкість не може забезпечити навіть міцний імунітет, але в даний час іншого методу мінімізації ризиків просто немає.

Щоб знизити небезпеку, необхідно уникати шкідливих звичок, давати собі якісний нічний відпочинок, добре харчуватися. Будь-які хвороби, інфекційні та запальні процеси необхідно лікувати своєчасно.

Актуальність питання

Серед усіх форм туберкульозу, локалізованого поза легенями, саме нирковий варіант зустрічається найчастіше. Як правило, хвороба вторинна, з’являється на тлі ураження дихальної або опорно-рухової системи. Туберкульоз належить до найпоширеніших хвороб. Не секрет, що заразитися різними формами можна аерозольним шляхом і навіть при торканні предмета, яким користувався хворий. Кровотік, струм лімфи дозволяють патологічній мікрофлорі проникнути в нирки. У цьому органі кров рухається по судинах досить повільно, оскільки рідина фільтрується. Крім того, самих судин багато. Все це формує зручне середовище для розмноження мікобактерії, ймовірність розвитку інфекційного вогнища істотно вища, ніж в інших органах.

Туберкульоз розвивається у представників різних вікових груп, при різній статевій приналежності. До 2% хворих — діти молодші десятирічного віку, один хворий з десяти — пацієнт молодше двадцятирічного віку. Відомі поодинокі випадки ниркового туберкульозу у немовлят. У дитячому віці найчастіше через зараження патологічною мікрофлорою страждають нирки і дихальна система або кістки і нирки.

Звернути увагу!

Палички Коха на первинних стадіях захворювання вдається виявити тільки абсолютно випадково, якщо хворий здає урину на дослідження з іншого приводу. Нерідко інфіковані осередки самостійно заживають, але можливе осідання патологічної мікрофлори, яка тривалий час зберігає пасивність. Відновлення прогресу починається, коли складається сприятлива ситуація, кілька факторів впливають на стан людини. Крім зниження імунітету спровокувати зростання колонії може загальне переохолодження або виснаження, інфекційне захворювання. Туберкульоз може активізувати захворювання, локалізоване в протоках урини, якщо це призводить до порушення виведення рідини.

Найчастіше точний діагноз на туберкульоз можна поставити тільки в спеціалізованому закладі. Звернутися до диспансеру слід, якщо деякий час в урині спостерігаються гнійні фракції. Особливо уважними повинні бути особи, які часто хворіють циститами, пієлітами, пієлонефритами.

Нюанси хвороби

При підозрі на туберкульоз необхідно здати урину для дослідження. Найбільш точні результати будуть при огорожі рідини за розробленою для цього методикою. Жінкам ставлять катетер у сечовий міхур, отримуючи зразки виділень. Для чоловіків розроблена наступна технологія: спершу дві судини наповнюють рівною кількістю урини в процесі одного безперервного сечовипускання, потім рідину з першої ємності перевіряють на лейкоцитну концентрацію, другу — на наявність маркерів запальних процесів у передміхуровій залозі. При виявленні гнійних фракцій можна з упевненістю говорити про патологічний процес, локалізований у нирках, сечовидільній системі.

Якщо нирки працюють нормально, немає симптоматики, що вказує на недостатність функціонування, немає білкових включень і циліндрурії, пацієнту показана урографія. Визначити туберкульоз можна, провівши ангіографію, радіоізотопний аналіз, ультразвукове вивчення внутрішніх органів.