Супутні захворювання: опис, особливості та терапія

Супутні захворювання — це патології, які не пов’язані безпосередньо з головною недугою. У них немає власних ускладнень, і вони не впливають на розвиток основної хвороби.

Як пов «язане основне захворювання і супутнє? Це часте питання. Варто в ньому розібратися більш детально.

Місце в клінічному діагнозі

У клінічному діагнозі повинні бути такі характеристики:

1. Основного захворювання, тобто патології, яка викликала останнє погіршення, і власне через що трапилася остання госпіталізація.
2. Захворювання супутнього, тобто хвороби, яка відрізняється своїм патогенезом у порівнянні з головною патологією, іншими причинами появи.
3. Конкуруючої хвороби — це патологія, яка конкурує з головною за ступенем небезпеки для пацієнта, проте з основним захворюванням не пов’язана з механізму і причин появи.
4. Ускладнення головного захворювання — такі ускладнення пов’язані патогенетично з основною хворобою і обов’язково присутні в структурі клінічного діагнозу.
5. Захворювання фонового, тобто патології, яка теж з основним не пов’язана з механізму і причин появи, але здатна значно вплинути на прогноз і перебіг головного.

Будь-яке захворювання (і конкуруюче, і супутнє, і основне) має відображатися за єдиним планом у діагнозі. З назви кожної патології, як правило, можна встановити запалений орган і особливості хвороботворного процесу.

При цукровому діабеті

Хвороботворні фактори сприяють формуванню захворювань підшлункової залози, нирок і серця. При цукровому діабеті поява супутніх захворювань погіршує стан пацієнтів. Діабет зменшує репаративні та відновлювальні процеси організму, його імунний захист. Лікування різних хвороб при цьому має координуватися з терапією на зниження цукру.

Отже, нижче розглянемо найбільш часті захворювання, супутні діабету.

Захворювання серця

Значення цукрового діабету і хвороб внутрішніх органів пацієнта в підвищенні смертності в літньому віці особливо очевидне при патологіях судинної системи. Інсульт та інфаркт у постраждалих від діабету в шість разів частіше розвивається, ніж у інших категорій пацієнтів.

Фактори ризику серцевих хвороб, наприклад, порушень обміну ліпідів, ожиріння, артеріальної гіпертонії, дуже часто зустрічаються у діабетиків. Безпосередньо діабет стає фактором ризику міокарда інфаркту при ішемічній хворобі серця. При цьому лікування таке:

• Інгібітори АПФ: «Каптоприл», «Лізиноприл», «Раміпріл», «Енапр».
• Блокатори ангіотензинових рецепторів 2: «Ексфорж», «Теветен», «Вальсакор», «Апровель», «Лоріста», «Мікардіс», «Козаар».
• Блокатори каналів кальцію: «Ділтіазем», «Ніфідепін», «Верапаміл».
• Діуретики: «Тріфас», «Фуросемід».
• Стимулятори рецепторів імідіазоліну: «Альбарел», «Фізіотенс».

Переважно використовується комбіноване лікування супутніх захворювань препаратами різних видів.

Ожиріння на тлі діабету

Зв’язок другого типу цукрового діабету та ожиріння обумовлений спільністю причин їх появи і взаємним наростанням симптоматики. Високе значення харчових звичок і спадковості, єдині процеси метаболізму призводять до висновку про зменшення надмірної ваги тіла для терапії діабету.

Крім косметичного дефекту, через ожиріння порушується функціонування внутрішніх органів, яке проявляється у формі:

• міокардіопатії та ішемічного захворювання;
• травних порушень — панкреатиту та жовчнокам’яної хвороби;
• жирової печінкової дистрофії;
• суглобових патологій; відсутності у жінки місячних;
• відсутності у чоловіків потенції;
• важкого характеру гіпертонії.

Є такий спосіб подолання своєї залежності від вуглеводів, як вживання протягом трьох-чотирьох тижнів хрому піколінату. Крім того, проводиться лікування препаратами, що знижують цукор: «Глюкобаєм», «Метформіном». Пацієнтам з високим виробництвом власного інсуліну замісна терапія інсуліном навіть при високому ступені гіперглікемії не показана.

Найбільш ефективний засіб при перенесеному і супутньому захворюванні, що знижує рівень цукру і вагу пацієнта — дієта з низьким вмістом вуглеводів.

Жирова печінкова дистрофія та цукровий діабет

При зміні складу крові (скупченні обмінних, лікарських, бактеріальних за походженням токсинів) печінка реагує на них жировими відкладеннями в клітинах. Подібний процес може відзначатися при строгому вегетаріанстві, голодуванні, порушенні кишкового всмоктування та інтоксикації алкоголем.

При цукровому діабеті з’являється надмірне виробництво кетонових тіл через порушення обміну вуглеводів. Вони можуть накопичуватися в печінкових тканинах.

При ожирінні, яке супроводжує діабет, набагато частіше виникає жировий гепатоз, він є одним із симптомів дисметаболічного синдрому.

Лікування супутнього захворювання у формі жирового гепатозу здійснюється дієтою, що включає ліпотропні продукти: рибу, вівсяну крупу, морепродукти, сир, кефір, сою, рослинне масло холодного віджиму, йогурт.

Сприяє виведенню надлишкового холестерину і жиру їжа, що містить пектин і клітковину. Тому в меню повинні бути овочі у великій кількості. При схильності пацієнта до запорів бажано додавати в страви відруби.

Серед препаратів застосовуються гепатопротектори: «Берлітіон», «Гепабене», «Глутаргін», «Есслівер» і «Ессенціале».

Інфекційні захворювання

Цукровий діабет відрізняється зниженням відповіді імунітету, що робить пацієнтів вразливими для вірусів і бактерій, грибкових інфекцій. Такі хвороби відрізняються важким і частим перебігом. Інфекції при цьому дестабілізують діабет.

Поширені супутні хвороби інфекційного характеру: пієлонефрит, пневмонія, кетоацидоз діабетичний (на тлі пневмонії).

Антибіотики призначаються тільки внутрішньовенно або внутрішньомишково: «Лівофлоксацин», «Цефтріаксон», «Ципрофлоксацин».

З антибіотиками обов’язково використовуються протигрибкові засоби для профілактики кандидоза.

Однією з поширених інфекцій при цукровому діабеті є кандидоз слизових оболонок і покривів шкіри. Лікування кандидоза здійснюється місцево, із застосуванням мазей проти грибка і суппозиторіїв у жінок. Поєднується місцеве використання з курсовим прийомом «Флуконазола». Якщо розвивається стійкість до нього, то переходять на «Кетоконазол» або «Ітраконазол».

Туберкульоз та супутні захворювання

Питання поєднання туберкульозу з іншими хворобами набуває особливого значення, коли мова йде про так званих осіб з групи «підвищеного ризику», насамперед хронічних алкоголіків і наркоманів. Присутність інших патологій у туберкульозу негативно відбивається на його перебігу, погіршує прогноз, обмежує терапевтичні заходи. Супутні захворювання виявляють у 86 відсотках секцій людей, які померли від туберкульозу. У осіб після 50 років цей же показник доходить до 100%, у пацієнтів з фіброзно-кавернозним туберкульозом зростає до 91%.

Особливо часто туберкульоз супроводжує такі захворювання:

• СНІД і ВІЛ-інфекція
• неспецифічні хронічні легеневі захворювання;
• цукровий діабет;
• рак легенів;
• серцево-судинні патології;
• алкоголізм;
• хвороби печінки;
• вагітність;
• виразкове захворювання дванадцятипалої кишки та шлунка;
• розлади нервово-психічного типу.

Дані захворювання також є фактором ризику появи туберкульозу, у зв’язку з чим кожне з них вимагає уважного ставлення хворих, лікарських консультацій та грамотного лікування.

Інвалідність

Під інвалідністю розуміється стан людини, коли неможливе здійснення психічної, фізичної або розумової діяльності. Цей статус визначається за низкою груп:

• хворобам кровообігу;
• патологіям рухових функцій;
• порушенням процесів обміну;
• захворюванням дихальної та травної систем;
• психічним відхиленням; дефектам діяльності органів почуттів: дотику, нюху, слуху, зору.

Може бути отримана інвалідність від супутніх захворювань і різних ускладнень.