Специфічні особливості паралічу Дежеріна-Клюмпке у новонароджених

Параліч Дежерін-Клюмпке в основному зустрічається як родове пошкодження. Родове пошкодження — це одночасно негативний механічний вплив зовнішніх факторів на внутрішні органи новонародженого протягом родової діяльності з розладом відповідних функцій і реакція організму новонародженого на ці впливи.

Можливі причини

Існує ряд певних причин, виходячи з яких може статися родова травма. Наприклад:

1. Непропорційність розмірів новонародженого та родових каналів.
2. Проблеми, що виникають при ручному або хірургічному втручанні (наприклад, кесаревий переріз).
3. Тривала вагітність.
4. Надмірно велика маса новонародженого.
5. Відхилення при розвитку новонародженого.
6. Ненормальне розташування плоду.
7. Неправильне використання вакууму.
8. Невеличкий родовий канал.
9. Кісткове або кістково-хрящове розростання кістки незлоякісної етіології.

Ініціювати параліч Дежерін-Клюмпке можуть різні механічні травми, в тому числі і ураження спинного мозку в місці C7-T1 або середнього і нижнього вузлів плечового сплетіння.

Серед дорослого населення також можливе виникнення паралічу Дежері-Клюмпке, викликане переломом ключиці, пошкодженням плеча, різаними, колотими і вогнепальними пораненнями.

Основні симптоми

Клінічні ознаки паралічу Дежеріна-Клюмпке не завжди присутні, але все ж найпоширенішим симптомом патології є параліч нижнього розділу плечової кістки. При цьому рука без руху розташована вздовж тіла, а куп’ястя розслаблено звисає. Відзначається, що будь-які рухи комою і ліктьовим суглобом занадто ускладнені, проте можливий рух плечовим.

Діагностика хвороби

Визначення цієї недуги не викликає труднощів, враховуючи можливість застосування фізичних методів дослідження і неврологічного симптомокомплексу. У виняткових ситуаціях доктор може видати направлення на рентгенологічне дослідження.

Лікування захворювання

У разі родової травми з паралічем Дежерін-Клюмпке новонародженому призначають абсолютний спокій настільки, що виключають природне годування і застосовують зондовий метод. Лікар прописує киснево-судинний апарат, засоби, що знижують збудливість центральної нервової системи та антигеморагічні речовини.

Лікарські засоби

Зверніть увагу, що багато препаратів мають протипоказання, і перед їх застосуванням слід порадитися з фахівцем!

«Реланіум» («Діазепам») — психотропний лікарський засіб. Дитині дозування призначається індивідуально через багато факторів: вік, рівень фізичного розвитку, загальний стан і загальний вплив проведеного лікування. Спочатку наказують приймати чотири рази на добу в сумі близько 2 міліграм. Однак ця доза може змінюватися відповідно до вищезазначених причин.

«Вікасол» (Вітамі K) — антигеморагічний препарат. Прописується з метою регуляції гемостазу. Призначається внутрішньомишкове застосування 1% розчину в кількості 0,5-1 міліграм курсом на три доби.

Глюконат кальцію — засіб, що сприяє згортанню крові. Призначається прийом всередину тричі на добу порціями по 0,5 грама курсом на три дні.

«Дібазол» («Бедазол») — речовина, що підтримує функціонування центральної нервової системи. Призначається прийом всередину двічі на добу по два міліграми курсом у 10 днів.

«Цереброзилін» — засіб, що впливає на вищі психічні функції. Призначається парентеральний прийом, а саме внутрішньовенні ін’єкції зі збереженням пропорцій 0,1-0,2 мілілітра на 1 кг маси тіла пацієнта. Рекомендується приймати курсом 10-20 діб при щоденному застосуванні препарату. Протягом курсу лікуючий лікар відзначає щоденний стан пацієнта, і в разі якщо стан поліпшується, продовжує прийом даного препарату, тобто призначає повторний курс. Протягом усієї терапії частота ін’єкцій може зменшуватися до чотирьох або дев’яти за курс.

«Лідаза» («Гіалуронідаза») — ферменти, здатні розщеплювати кислі мукополісахариди. При механічних ушкодженнях нервових вузлів і периферії призначають підшкірне застосування препарату в місці пошкодженого нерва раз на дві доби курсом від 12 до 15 ін’єкцій. Лікуючий лікар при потребі може повторити курс.

Також варто зазначити, що консультації з педіатром, невропатологом та ортопедом зайвими не будуть.

Висновок лікарів

При появі одного з симптомів паралічу Дежерін-Клюмпке важливо своєчасно звернутися до лікаря. Тільки після проходження повного медичного дослідження лікар призначає курс лікування. Самолікуванням займатися заборонено, оскільки це тільки погіршить ситуацію і нашкодить загальному стану здоров’я. Народні методи лікування в частих випадках викликають масу побічних дій, оскільки володіють тими властивостями, що й антибіотики. Не завжди лікар може після візуального огляду поставити діагноз параліч Дежерін-Клюмпке. Фото рентгена допоможе побачити клінічну картину пацієнта.