Системне недорозвинення мови: симптоми, причини, терапія, відгуки

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 118

Будь-яке відхилення, яке виникає в процесі розвитку, викликає у батьків тривогу. Коли порушуються мовні функції, дитина не має можливості повноцінно спілкуватися з членами власної родини та оточуючими людьми. У важких випадках мова йде про таку патологію, як системне недорозвиток мови.

Розгляньмо детальніше цю патологію.

Загальні характеристики

Недорозвиток мовлення системного характеру — це комплексне порушення функцій мовного апарату у дитини, яке характеризується несформованістю процесів говоріння і прийняття мовних повідомлень.

При цьому можуть порушуватися такі мовні елементи:

1. Фонетика — деякі звуки дитина вимовляє неправильно.
2. Лексика — дитина не володіє тим обсягом словникового запасу, який вона мала освоїти на даний період свого розвитку.
3. Граматика — є порушення при підборі падежних закінчень, при складанні пропозицій тощо.

Цю категорію відхилень становлять, як правило, порушення, які кваліфікують в існуючих класифікаціях як загальне недорозвинення мовлення, або моторна алалія.

Поняття «» системне недорозвиток мови «» введено Р.Є. Левіною і застосовується при діагностиці мовних функцій дітей, у яких спостерігається розумова відсталість. Пацієнтам з органічними ураженнями мозку, для яких характерне вторинне порушення мови, логопеди найчастіше ставлять подібний діагноз на тлі даного патологічного стану. Дітям зі збереженим слухом та інтелектом ставиться діагноз «загальне недорозвинення мови».

Справжній діагноз може бути поставлений після того, як дитина пройде прийом у трьох фахівців: невролога, психолога і логопеда. Крім цього подібний діагноз не ставлять тим дітям, які не досягли п’ятирічного віку.

Причини розвитку патології

Виділити основну причину виникнення системного недорозвитку мови досить непросто, оскільки найчастіше значення має не один фактор, а ціла їх сукупність.

Основними такими факторами є:

• травми голови, які були отримані дитиною в процесі пологів або на перших роках життя;
• складний перебіг вагітності, і до даної категорії причин відносяться серйозні інфекційні захворювання в період виношування дитини, вживання алкогольних напоїв, куріння, важкі інфекції хронічного характеру та інше;
• гіпоксія плоду;
• несприятлива ситуація в сім’ї — неуважне і грубе ставлення до дитини, часті сварки між родичами, надто суворі методики виховання тощо;
• дитячі захворювання, до яких належать астенія, ДЦП, рахіт, синдром Дауна, складні патології ЦНС.

У певних випадках системне недорозвинення мови легкою мірою розвивається у вигляді реакції на перенесену бактеріальну або вірусну інфекцію.

Ознаки та симптоми

Як зрозуміти, що дитина відстає в розвитку, і запідозрити, що при цьому має місце затримка мовного, психічного або інтелектуального розвитку ще перед тим, як їй виповниться п’ять років?

Початкові тривожні ознаки у дітей з системним недорозвиненням мови можуть відзначатися ще на першому році життя. Повинні насторожити такі ситуації, коли у відповідь на певні слова, вимовлені дорослими, дитина не намагається їх відтворити.

У віці до півтора року дитина повинна навчитися імітувати звуки, що вимовляються оточуючими людьми, а також вказувати на предмети на їхнє прохання. Якщо цього не спостерігається, батькам необхідно задуматися. Наступним кордоном є дворічний вік. Тут дитині необхідно вміти вимовляти слова і навіть словосполучення за своїм бажанням спонтанно.

У віці трьох років діти повинні розуміти приблизно дві третини того, що говорять дорослі, і навпаки, дорослі — дитину. До чотирьох років повинен взаємно розуміти сенс абсолютно всіх слів. У випадках коли цього не відбувається, слід звернутися за консультацією фахівця.

У віці п’яти років, коли питання стоїть про постановку такого діагнозу, як системне порушення мови, симптоматика може бути такою:

• мова дитини залишається невиразною, її вкрай важко зрозуміти;
• між експресивною та імпресивною промовою не спостерігається узгодженості — дитина все розуміє, проте самостійно висловитися не може.

Класифікація

Це порушення має кілька ступенів системного недорозвитку мови:

1. Легкий ступінь — недостатній для певного віку словниковий запас, порушення у вимові звуків, неточність у застосуванні непрямих падежів, приводів, множинних чисел та інших складних моментів, дисграфія, недостатнє усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків.
2. Системне недорозвинення мови середнього ступеня — складності при сприйнятті надто довгих речень, слів, які вживаються в переносному значенні. Також відзначаються труднощі з побудовою смислових ліній при переказі. Діти не вміють узгоджувати рід, число, падіж або роблять це з помилками. У них недорозвиненість фонематичного слуху, слабка активна мова, бідний словниковий запас, порушена координація рухів мови в процесі артикуляції.
3. Системне недорозвинення мови важкого ступеня — сприйняття сильно порушено, відсутня зв’язкова мова, спостерігаються порушення дрібної моторики, писати і читати дитина не може, або це дається їй з великими труднощами, в словниковому запасі є лише кілька десятків слів, інтонація монотонна, сила голосу знижена, відсутнє словоутворення. При цьому дитина не може вести конструктивний діалог, оскільки насилу відповідає навіть на прості запитання.

Постановка діагнозу, а також виявлення ступеня розладу, що спостерігаються у конкретної дитини, здійснюється лише фахівцем, а не батьками, іншими родичами або вчителями.

Інша класифікація

Існує й інша класифікація загального недорозвитку. При цьому:

• 1-й ступінь — мова відсутня.
• 2-й ступінь системного недорозвитку мови — є тільки початкові мовні елементи з великим обсягом аграмматизму.
• 3-й ступінь характеризується тим, що дитина може говорити фрази, проте смислова і звукова сторони відрізняються недорозвиненістю.
• 4-й ступінь передбачає окремі порушення у вигляді залишкових розладів у таких розділах, як фонетика, лексика, фонематика і граматика.

Загальне недорозвинення мови середнього ступеня, наприклад, відповідає другому і третьому рівню даної класифікації.

Рівні системного недорозвитку мови ми розглянули.

Розумова відсталість

Таке патологічне явище, як системне недорозвиток мови важкою мірою за розумової відсталості, обумовлено такими симптомами:

• Розвиток мовленнєвої системи значно відстає від норми.
• Спостерігаються проблеми з пам’яттю.
• Є складнощі при визначенні простих понять і зв’язків між ними;
• Підвищено рухову активність.
• Дитина не може зосередитися.
• Немає усвідомленої волі.
• Недорозвинене або відсутнє мислення.

У разі системного недорозвитку мови при розумовій відсталості психоемоційні функції дітей розвинені неправильно, що негативно позначається не тільки на спілкуванні, а й на інших необхідних соціальних навичках.

Від чого залежить успіх?

Успіх корекційних заходів залежить від ступеня самих порушень, а також від своєчасності наданої дитині допомоги фахівців. Мета батьків при цьому полягає в тому, щоб вчасно відзначити відхилення в мовному або інтелектуальному розвитку і відвідати з дитиною фахівця.

Системне недорозвинення експресивного мовлення

Розлади експресивної мови — це загальне недорозвиток мовних функцій у дітей на тлі достатнього розумового розвитку при розумінні того, що говорять оточуючі.

Цей розлад виявляє себе малим словниковим запасом, який не відповідає віку дитини, труднощами при вербальному спілкуванні, недостатньою здатністю за допомогою слів висловлювати свою думку.

Також для дітей, які мають тією чи іншою мірою виражені розлади експресивного мовлення, характерні труднощі при вивченні граматичних правил: дитина не може погоджувати закінчення слів, неадекватно вживає приводи, не може схиляти існуючі та прикметники, не застосовує союзи або використовує їх неправильно.

Прагнення до спілкування

Незважаючи на вищеописані порушення мовленнєвих функцій, діти з подібними розладами прагнуть до спілкування, використовують невербальні репліки і жести, щоб донести до співрозмовника свою думку.

Перші ознаки розладів експресивної мови можна помітити ще в немовлятку. До дворічного віку діти з подібною патологією не вживають слова, до трирічного — не складають примітивні фрази, що складаються з декількох слів.

Терапія та корекція

При легкій і середній стадії розладів прогноз, як правило, досить позитивний, при важких формах патології лікування більш тривале і комплексне, проте воно також дає хороші результати.

Терапевтичні заходи проводяться лікарем-логопедом, якщо розлади мовлення супроводжуються іншими порушеннями. У роботу також включаються психолог та інші фахівці.

Заняття повинні проходити в різних формах — як у вигляді постійного повторення звуків, правил побудови закінчень, слів, речень та іншого, так і з застосуванням прогресивних сучасних методів, в ході освоєння яких діти вчаться запам’ятовувати, ставити питання, розуміти мову, освоювати значення певних понять, тренувати пам’ять, розвивати моторику.

Цікава форма подачі матеріалу, яскраві картинки, сприятлива атмосфера в лікувальному закладі, де здійснюється корекція, є сукупністю компонентів, покликаних допомогти пацієнту швидше впоратися з наявними порушеннями.

Як правило, в процес загальної терапії включаються і фізичні вправи — діти не сидять нерухомо, а активно тренують руховий центр.

Серйозний підхід

Системне недорозвинення мови — захворювання, при якому необхідний серйозний підхід. Не слід поспішати з визначенням дитини на корекцію першому лікарю, який попався. При цьому потрібно обов’язково вивчити, чи є у нього позитивний досвід роботи з такими дітьми, а також здатність встановлювати психологічні зв’язки зі «складними» пацієнтами.

Корекційні методики включають не тільки психотерапію і проведення спеціальних вправ, часто розлади виникають внаслідок неправильного підходу до організації виховного процесу, тому доводиться коригувати і його.

Відгуки

Про це захворювання у дорослих і дітей на медичних сайтах є велика кількість найрізноманітніших відгуків. Пацієнти та батьки дітей, які страждають на цю патологію, кажуть, що подібне порушення досить успішно лікується за допомогою різних неврологічних препаратів, а також медикаментозних засобів, які сприяють нормалізації мозкового кровообігу. Крім того, вони зазначають, що вкрай важливо при цьому не тільки використовувати ліки, а й проводити спеціальні прийоми корекції таких порушень, які здійснюють лікарі-логопеди в медичних установах.