Синдром Туретта: можливі причини, симптоми, методи діагностики та терапія

Здоров’я 22 липня 2022 Перегляди: 65

Синдром Туретта — це серйозний неврологічний розлад. Воно зазвичай відзначається у дітей і підлітків віком до 20 років. Хлопці страждають на цю патологію набагато частіше, ніж дівчатка. Захворювання супроводжується мимовільними рухами, тиками і вигуками. Хвора людина далеко не завжди може контролювати ці дії. Патологія не позначається на розумовому розвитку дитини, але серйозні відхилення в поведінці істотно ускладнюють її спілкування з оточуючими.

Патогенез

Що це за хвороба — синдром Туретта? На перший погляд прояви патології виглядають як дивацтва в поведінці, а іноді як звичайна невихованість. Однак захворювання являє собою серйозний розлад нервової системи і психіки.

В даний час існують різні теорії про механізм розвитку цього порушення. Встановлено, що в патологічний процес залучаються базальні ганглії фронтальної підкірки. і лобних часток. Це ділянки мозку, які відповідають за рухову функцію. Саме їх поразка призводить до появи тиків і неконтрольованих рухів.

Крім цього, у людей з синдромом Туретта виявляється підвищена продукція дофаміну. Ця речовина вважається «» гормоном задоволення «», вона відповідає за настрій людини. Однак надлишок дофаміну призводить до зайвого нервового збудження. Тому діти, які страждають на це захворювання, часто бувають гіперактивними. Синдром Туретта у дорослих нерідко супроводжується підвищеною імпульсивністю, запальністю, емоційною нестійкістю.

Причини розладу

Точна етіологія цього синдрому не встановлена. Є лише гіпотези про походження захворювання. Серед вчених-медиків найбільш поширені такі припущення про ймовірні причини патології:

1. Генетичний фактор. Пацієнтів часто цікавить питання, чи передається у спадок синдром Туретта. Встановлено, що якщо один з батьків страждає цією недугою, то ймовірність народження хворої дитини становить близько 50%. На сьогоднішній день не визначений ген, що відповідає за розвиток синдрому. Іноді патологія виявляється не у батьків, а у інших близьких родичів хворих дітей. При передачі гена у дитини необов’язково виникає синдром Туретта. Однак у міру дорослішання у людини можуть з’явитися інші форми тиків або синдрому нав’язливих станів.
2. Аутоімунні патології. Якщо людина має спадкову схильність до цієї хвороби, то причиною синдрому Туретта можуть стати перенесені стрептококові інфекції. Після скарлатини або фарингіту нерідко виникають аутоімунні ускладнення, які негативно впливають на нервову систему і можуть спровокувати тікі.
3. Патологічний перебіг вагітності у матері дитини. Кисневе голодування плоду, токсикози, а також родові травми можуть призвести до розвитку синдрому Туретта у малюка. Захворювання у дитини може виникнути і в тому випадку, якщо майбутня мати приймає деякі ліки на ранніх термінах вагітності.
4. Вживання нейролептичних препаратів. У нейролептиків є неприємна побічна дія, ці ліки можуть викликати гіперкінези — стани, що супроводжуються хаотичними мимовільними рухами. Цей синдром теж належить до гіперкінетичних порушень.

Класифікація МКБ

За Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду ця патологія відноситься до тиків і позначається шифром F95. Повний код синдрому Туретта по МКБ — F95.2. У цю групу входять захворювання, що супроводжуються множинними моторними тиками в поєднанні з голосовими порушеннями (вокалізмами). Ознакою цього виду патологій вважається наявність у пацієнта кількох рухових тиків і хоча б одного вокалізму.

Рухові розлади

Перші прояви захворювання відзначаються у віці 2-5 років. Нерідко батьки і оточуючі приймають ці симптоми за особливості поведінки дитини. Слід звернути увагу на такі ознаки:

1. Малюк часто блимає, гримасує, будує рожиці. Ці рухи повторюються постійно і носять мимовільний характер.
2. Дитина часто витягує губи і складає їх у вигляді трубочки.
3. Відзначаються часті і мимовільні рухи плечима і кистями (потиск, посмикування).
4. Дитина періодично нахмунює лоб, почесується, трясе головою.

Такі рухи називаються простими моторними тиками. Зазвичай у них задіяна одна група м’язів. Тіки повторюються періодично у вигляді нападів. Рухи носять нав’язливий характер, і маленька дитина не може їх зупинити вольовими зусиллями.

У міру прогресування хвороби в патологічних рухах задіюється відразу кілька груп м’язів. Приступи стають більш важкими. З’являються складні моторні тікі, які зачіпають не тільки обличчя, а й кінцівки:

1. Дитина починає постійно присідати.
2. Малюк часто підстрибує.
3. Відзначаються хлопки руками або нав’язливий дотик пальцями різних предметів.
4. При важких тиках дитина вдаряється головою об стіни або до крові кусає губи.

Синдром Туретта завжди супроводжується змінами в поведінці дитини. Малюк стає надмірно емоційним, неспокійним і примхливим. Він уникає спілкування з однолітками. Спостерігаються перепади настрою. У дитини відзначаються часті депресії, які потім змінюються підвищеною енергійністю та агресивністю. Діти стають неуважними, їм дуже важко сконцентруватися на сприйнятті інформації або виконанні шкільного завдання.

Діти, які страждають на цей синдром, часто шмигають носом. Це теж є різновидом тіка, проте батьки можуть прийняти цю ознаку хвороби за симптом застуди.

Голосові розлади

Разом з мимовільними рухами спостерігаються і голосові порушення. Вони теж виникають у формі нападів. Раптово дитина починає видавати дивні звуки: виття, шипіння, урчання, мичання. Нерідко діти під час нападу вигукують нічого не значущі слова.

У більш старшому віці у дітей відзначаються такі голосові розлади:

1. Ехолалія. Дитина повторює за оточуючими частини слів або цілі слова і речення.
2. Палілалія. Діти багато разів повторюють одні й ті самі власні фрази.
3. Копролалія. Це нав’язливе вигукування образ або лайок. Такий симптом дуже ускладнює життя пацієнтів. Далеко не всім оточуючим відомо, що це за хвороба. Синдром Туретта перешкоджає нормальному спілкуванню і життю в соціумі. Копролалію найчастіше сприймають як грубість і невихованість. З цієї причини хворі нерідко бувають замкнуті і уникають контактів з людьми. Однак копролалія відзначається тільки у 10% пацієнтів.

Найчастіше ознаки цієї хвороби вщухають до 18-20 років. Однак так буває не завжди, іноді рухові і голосові розлади зберігаються протягом усього життя. При цьому важкі форми патології у дорослих людей зустрічаються рідко, оскільки з віком прояви хвороби зменшуються.

Стадії хвороби

У медицині виділяють кілька стадій синдрому Туретта. Чим менше людина здатна контролювати мимовільні рухи і вокалізми, тим важче захворювання:

1. На першій стадії хвороби тікі практично непомітні. Людина здатна їх контролювати, коли перебуває в суспільстві інших людей. Симптоми патології можуть бути відсутні протягом деякого періоду часу.
2. На другій стадії пацієнт ще зберігає здатність самоконтролю. Але йому не завжди вдається зупинити прояви хвороби вольовим зусиллям. Голосові і рухові тіки стають помітні оточуючим, періоди між приступами скорочуються.
3. Третя стадія хвороби характеризується частими приступами. Пацієнт контролює тікі з великими труднощами.
4. На четвертій стадії ознаки хвороби явно виражені, і людина не здатна їх пригнічувати.

Часто оточуючих цікавить питання: «Чи може хворий самостійно зупинити виникаючі тікі і вигуки?» «. У міру прогресування недуги пацієнту стає все складніше і складніше контролювати свої дії. Зазвичай перед нападом у хворого виникає дискомфортний стан з нездоланним бажанням здійснити той чи інший рух. Це можна порівняти з потребою чхнути або почесати шкіру при сильному зуді.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням синдрому Туретта займається лікар-невропатолог або психіатр. Спеціаліст може запідозрити захворювання за такими ознаками:

• виникнення тиків віком до 18 років;
• тривалість симптомів протягом тривалого часу (не менше 1 року);
• присутність у клінічній картині хоча б одного голосового тику.

Важливо пам’ятати, що мимовільні рухи спостерігаються і при органічних ураженнях центральної нервової системи. Тому важливо провести диференційну діагностику синдрому Туретта. З цією метою призначають МРТ і КТ головного мозку. Слід також здати аналіз крові на вміст міді. Тіки можуть спостерігатися при підвищеному вмісті в організмі цього елемента.

Психотерапія

Психотерапія відіграє головну роль у лікуванні синдрому Туретта. Від цього захворювання неможливо позбутися повністю, але можна значно пом’якшити його прояви.

Психотерапевтичні заняття повинні проводитися протягом тривалого часу. Важливо з’ясувати, в яких ситуаціях найчастіше з’являються напади. Зазвичай появі тиків передує стрес, відчуття тривоги і хвилювання. Робота психотерапевта повинна бути спрямована на заспокоєння психіки пацієнта. Необхідно виробляти у хворого вміння справлятися з тривогою і хвилюванням.

Завданням психотерапевта є максимальна адаптація хворого до життя в суспільстві. Нерідко пацієнти відчувають почуття провини і сорому за прояви своєї хвороби. Це посилює тривожність і призводить до посилення симптомів. Під час психотерапевтичних сеансів фахівець навчає пацієнта правильної поведінки під час рухових і голосових тиків. Зазвичай хворий завжди відчуває наближення нападу. У цей момент важливо перемкнути свою увагу з мимовільних рухів на іншу дію. При легкому ступені хвороби це допомагає запобігти нападу.

Медикаментозне лікування

У запущених випадках однієї тільки психотерапії недостатньо для поліпшення стану хворого. При середньому і важкому ступені захворювання потрібне призначення медикаментів. При лікуванні синдрому Туретта застосовують такі препарати:

• нейролептики: «» Галоперидол «», «» Труксал «», «Рісполепт» «;
• антидепресанти: «» Амітріптілін «», «» Азафен «».
• антидофамінові препарати: «» Еглоніл «», «» Бромоприд «», «» Метоклопрамід «».

Ці ліки заспокоюють центральну нервову систему і нормалізують метаболізм в головному мозку. Призначати такі ліки може тільки лікар. Всі ці засоби є строго рецептурними і не призначені для самостійного застосування.

Навчання хворої дитини

Якщо синдром Туретта протікає в легкій формі, то дитина може навчатися в школі разом зі здоровими однолітками. Однак про його особливості потрібно обов’язково попередити вчителів. Тікі зазвичай посилюються при хвилюванні. Напад мимовільних рухів може трапитися в той момент, коли дитина відповідає біля дошки. Тому школяреві корисно відвідувати психотерапевта, щоб навчитися справлятися з хвилюванням і тривогою.

При важких формах синдрому Туретта показано надомне навчання. Дуже важливо забезпечити дитині повноцінний відпочинок, особливо в другій половині дня. Нерідко напади виникають після перевтоми і надмірної втоми. Дітей, які страждають на тики, необхідно особливо берегти від стресів і надмірних розумових перевантажень.

Прогноз

Синдром Туретта не впливає на тривалість життя пацієнта. Найчастіше прояви хвороби зникають або значно зменшуються в постпубертатний період. Якщо симптоми патології зберігаються і в дорослому віці, то вони не позначаються на розумових здібностях і не призводять до органічних змін у головному мозку. При адекватному лікуванні та психотерапії пацієнт може добре адаптуватися до життя в соціумі.

Профілактика

Спеціальної профілактики цього захворювання не існує. Запобігти виникненню патології у немовляти неможливо, оскільки не виявлено дефектного гена, що провокує цей синдром.

Можна лише знизити ймовірність виникнення нападів у пацієнта. Для цього потрібно вжити таких заходів:

• усунути по можливості стресові ситуації;
• відвідувати заняття з психотерапевтом;
• дотримуватися режиму дня.

Вагітним жінкам важливо правильно харчуватися, уникати прийому лікарських препаратів і постійно спостерігатися в акушера-гінеколога. Це допоможе знизити ризик народження немовляти з неврологічними порушеннями.