Синдром Міллера-Фішера: симптоми, терапія, тривалість життя

Одним з різновидів рідкісного синдрому Гійєна-Барре, який являє собою відгалуження від чіткої картини процесів, що відбуваються в організмі хворої людини, є синдром Міллера-Фішера. Для нього характерна тріада ознак, які проявляються однаково у всіх пацієнтів.

Визначення

Синдром Гійєна-Барре досить рідкісне явище. У медичній практиці його показники становлять 1-2 особи на сто тисяч населення. Проявляється частіше у чоловіків і має два піку своєї активності:

• молодий вік — 20-24 роки;
• літній — 70-74 роки.

Він добре відомий неврологам і володіє низкою характерних особливостей, що підтверджуються здачею аналізів спинномозкової рідини. Крім класичної течії даного захворювання, зустрічається синдром Фішера Міллера, описаний цим американським невропатологом ще в 1956 році.

Симптоми

Хвороба зустрічається вкрай рідко і відноситься до гострих запальних аутоімунних захворювань, при яких уражаються мієлінові нервові оболонки. На початку і при подальшому розвитку синдром Міллера-Фішера завжди проявляється однаково і складається з наступного ряду характерних йому симптомів:

• арефлексія — спостерігається різке згасання, а надалі і повна відсутність рефлексів кінцівок;
• атаксія — розлади мозжечкового характеру;
• офтальмоплегія — параліч м’язів ока, частіше зовнішніх, а в складних випадках і внутрішніх;
• тарапез і параліч дихальних м’язів — розвиваються у важких, запущених випадках.

При правильному визначенні симптоматики і своєчасному початку лікування, хвороба протікає доброякісно, не викликає ускладнень і часто завершується спонтанним одужанням.

Причини

При своєчасному зверненні до лікаря за кілька тижнів або місяців можна вилікувати синдром Міллера-Фішера. До скількох живуть з подібним захворюванням, точно не з’ясовано, як не ясні і причини його появи. Але для більшості людей з таким діагнозом фахівці обіцяють найсприятливіші прогнози. Повне відновлення всіх функцій в організмі при правильному і відповідному лікуванні, займає максимум десять тижнів. І лише мала кількість пацієнтів із запущеними випадками потребують низки додаткових медичних заходів.

Частина медичних діячів заявляє, що часто причиною розвитку даної патології стає звичайна вакцинація. У ряді випадків вона виявлялася після важко перенесених вірусних захворювань, іноді симптоми проявлялися після тривалого лікування ряду складних інфекції. Відомі і сімейні випадки розвитку хвороби, які передбачають генетичну схильність організму до цієї патології.

Клінічні показники

Провідні скарги, які надає хворий, в першу чергу виражаються в наступних аспектах:

• слабкість, втрата сил, відсутність енергії, можливі запаморочення;
• труднощі з жуванням, а трохи пізніше і з промовою;
• складнощі в ходьбі і самообслуговуванні;
• часте оніміння кистей рук і стоп, хвилеподібні болі в кінцівках.

Саме спадним паралічем — порушенням в русі очей, а далі й інших кінцівок (відчуття присутності рукавичок на руках) проявляється синдром Міллера-Фішера. Симптоми дуже схожі з синдромом Гейна-Барре, але у даного виду патології спостерігається параліч висхідного характеру — від нижньої частини тіла до верхньої.

Крім слабкості очодвигунів, порушення координації і повної втрати рефлексів у пацієнта може виявлятися і ряд другорядних симптомів, що сприяють більш точній постановці діагнозу.

• Температурна чутливість шкіри помітно нижча.
• Хворий практично не чутливий до болю.
• Ковтання слини стає скрутним.
• Мова переривіста, слова складнопроізносими.
• Блювотний рефлекс відсутній.
• Скарги на проблеми з сечовим міхуром.

Частина симптомів, таких як м’язова слабкість і труднощі в мовленні, можуть виникнути абсолютно спонтанно. Вони явно вказують на серйозне ускладнення ситуації і вимагають негайної консультації фахівця.

Діагностика

Щоб точно виявити синдром Міллера-Фішера, потрібно провести ряд необхідних досліджень.

1. Обов’язковий похід до невролога, який проводить огляд і виявляє всі можливі порушення неврологічного характеру.
2. Показано спинномозкову пункцію. У більшості випадків він виявляє високі білкові показники, характерні для даного захворювання.
3. Аналіз ПЛР — дозволяє визначитися з можливим збудником. Це може бути вірус герпесу, Епштейна-Барра, цитомегаловірус та інші.
4. Часто фахівець додатково призначає комп’ютерну томографію, що допомагає виявити можливі супутні патології неврологічного характеру.
5. Здається обов’язковий аналіз крові, що показує наявність антигангліозидних антитіл. Це явний показник присутності запального процесу, позитивний результат даного аналізу стає точним підтвердженням діагнозу.

Синдром Міллера-Фішера вимагає комплексної і максимально точної діагностики, застосовуються електронейромірографія, диференційний аналіз, що порівнює симптоми з низкою схожих захворювань.

Терапія

Лікування даного захворювання включає в себе комплекс заходів, спрямованих на придушення імунної реакції та очищення крові від антитіл. Правильна підтримувальна і симптоматична терапія дозволяє за короткі терміни повністю усунути синдром Міллера-Фішера. Лікування під керівництвом досвідченого фахівця призводить до найпозитивніших результатів і повного одужання. У вкрай рідкісних випадках (всього три відсотки від загального показника) можливі рецидиви, що передбачають додатковий курс комплексної терапії.

1. Проводиться оцінка дихальної системи, у випадках, коли пацієнту складно пересуватися самостійно, призначається стаціонар з постійним лікарським наглядом.
2. Протягом перших п’яти днів (не пізніше терміну в два тижні після першого виявлення симптомів) призначається плазмоферез та імуноглобулін.
3. Для профілактики можливого тромбозу вен використовують ^ агулянти.
4. Потрібен постійний контроль артеріального тиску, оскільки його різкі перепади можуть призвести до серйозних ускладнень.
5. Додатково проводяться заняття з логопедом.