Що називають абдомінальним синдромом? Лікування абдомінального синдрому

Абдомінальним синдромом в медицині прийнято іменувати комплекс симптомів, основним критерієм для яких є біль в животі. Відразу слід зазначити, що вона часто не має прямого зв’язку з будь-якою хірургічною патологією, а викликається або захворюваннями органів, що розміщуються в черевній порожнині, або проблемами з нервовою системою пацієнта, станом його легенів і серця. Спровокувати названий біль може також запальний процес у черевику, викликаний впливом токсичних речовин, і її розтягнення хворим органом.

Далі ми розглянемо симптоми, види та способи лікування синдрому.

В яких випадках розвивається абдомінальний синдром

Абдомінальний больовий синдром має досить складну класифікацію. Умовно її можна співвіднести із захворюваннями, на тлі яких він і проявляється.

• Це можуть бути хвороби органів травлення — гепатит, цироз печінки, стеноз привратника дванадцятипалої кишки тощо.
• Названі болі в животі можуть також супроводжувати і патології органів грудної клітини — пневмонію, інфаркт міокарда, дивертикульоз стравоходу та ін.
• Помічено прояв абдомінального синдрому і при інфекційних або вірусних захворюваннях — сифілісі, опоясувному герпесі та ін.

В особливу групу патологічних станів, що формують розвиток описуваної патології, потрібно віднести хвороби, викликані порушенням обміну речовин або імунної системи — цукровий діабет, ревматизм і порфірія.

Як виявляється біль у різних факторах

Абдомінальний больовий синдром розрізняють і залежно від виду болю. Саме ця ознака часто допомагає фахівцям поставити правильний діагноз і встановити причину недуги. Робиться це за допомогою ретельного огляду пацієнта, біохімічного аналізу крові, результатів УЗД, а також рентгенографії органів грудної та черевної порожнини.

1. Розрізняють спастичні болі, які виникають і зникають раптово, нося характер больового нападу. Вони часто іррадують в область спини, під лопатку, в попереку або нижні кінцівки і супроводжуються нудотою, блювотою, прийняттям вимушеного положення і т. п. Як правило, їх провокують запальні процеси в черевній порожнині, отруєння або порушення функціонування ЖКТ.
2. Якщо ж синдром викликаний розтягненням порожніх органів, то біль стає ноючим і тягнучим.
3. А при структурних змінах або пошкодженні органів з’являються перитонеальні болі. У медицині вони вважаються найнебезпечнішими і об’єднуються спільною назвою «гострий живіт». Такий біль з’являється раптово, він розлитий, супроводжується загальним нездужанням і сильною блювотою. При зміні положення, руху або кашлі — посилюється.
4. Відбиті болі виникають при пневмонії, інфаркті, плевріті тощо. Під час таких нападів біль, викликаний хворобою органу, що знаходиться поза черевною порожниною, відображається в живіт. До неї зазвичай приєднуються і симптоми захворювання, на тлі якого розвивається описуваний синдром — підвищення температури (якщо це інфекція), болі в серці або в суглобах (при ішемічному захворюванні серця або ревматизмі) тощо.
5. А психогенні болі не пов’язані з хворобою внутрішніх органів. Вони є невротичними і викликаються найчастіше стресами, потрясіннями і депресивним станом хворого.

Хочеться підкреслити, що будь-які болі в животі повинні послужити причиною звернення до лікаря, тому що абдомінальний синдром, як ви переконалися, може бути ознакою стану, що вимагає термінової операції і загрожує життю хворого.

Особливості хронічного абдомінального болю

Синдром абдомінального болю може проявлятися недовгими і швидко розвиваються приступами, а може носити і затяжний хронічний характер.

В останньому випадку біль, як правило, наростає поступово і рецидивує протягом декількох тижнів і навіть місяців. І слід сказати, що хронічна форма синдрому в основному формується в залежності від психологічних факторів, а не від ступеня пошкоджувального впливу. Тобто дана патологія в якійсь мірі перестає відображати ступінь основного захворювання і починає розвиватися за своїми законами.

Дослідники вважають, що хронічний абдомінальний синдром часто виявляється спровокованим станом прихованої депресії. Такі пацієнти, як правило, скаржаться на поєднання різних локалізацій больових відчуттів — наприклад, у них може одночасно хворіти голова, спина, живіт тощо. Свій стан вони тому часто характеризують так: «У мене болить все тіло».

Правда, не всі хронічні абдомінальні болі викликаються психічними порушеннями — вони можуть з’явитися і на тлі онкологічних захворювань, хвороб суглобів, ішемічної хвороби серця. Але в цьому випадку синдром має чітку обмежену локалізацію.

Прояви абдомінального синдрому, які потребують термінової госпіталізації

Як вже згадувалося раніше, гострий абдомінальний синдром у деяких випадках може бути ознакою серйозних порушень функціонування якихось органів у черевній порожнині або поза нею. Тому, для того щоб не наражати себе на можливу небезпеку при появі болів у животі, слід знати, в яких випадках вона вимагає термінового звернення за медичною допомогою.

• якщо разом з болем з’являється сильна слабкість, запаморочення і стан апатії;
• на тілі виникають множинні підшкірні гематоми;
• хворого мучить багаторазова блювота;
• м’язи живота напружені;
• разом з болем виникає тахікардія і знижується артеріальний тиск;
• хворого турбує лихоманка, походження якої неясне;
• обсяг живота сильно збільшується, супроводжуючись вираженим болем;
• гази не відходять, а перистальтичні шуми відсутні;
• у жінок з’являються рясні виділення або кровотечі.

Кожна з цих ознак (а тим більше їх поєднання) вимагає обов’язкової консультації фахівця, оскільки може виявитися проявом небезпечного для життя стану.

Абдомінальний больовий синдром у дітей

З розвитку абдомінального синдрому діти являють собою особливу групу ризику. Це пов’язано зі здатністю організму дитини надмірно реагувати на будь-які ушкоджувальні фактори.

Так, у ранньому віці названий синдром може виявитися спровокованим надмірним газоутворенням, що викликає кишкові коліки у малюка. А зрідка в якості причини може виступати і інвагінація (різновид непрохідності) кишечника, що вимагає негайної госпіталізації, або ж вроджені аномалії органів черевної порожнини.

Абдомінальний синдром у дітей шкільного віку найчастіше виявляється ознакою хронічного гастродуоденіту або порушень функцій підшлункової залози. Нерідко синдром розвивається на тлі гострої або хронічної патології нирок або сечового міхура. У дівчаток-підлітків він може проявлятися при становленні менструального циклу. До речі, в такому випадку поява болів може виявитися ознакою наявності кіст яєчників.

Труднощі діагностування при абдомінальному синдромі у дітей

Абдомінальний синдром у дітей викликає певні труднощі в діагностиці патології, що стала причиною появи болів. Це пов’язано з тим, що дитина найчастіше не в змозі точно охарактеризувати свої відчуття, їх локалізацію, силу і наявність іррадіації.

Між іншим, педіатри стверджують, що малюки досить часто будь-яке нездужання і почуття дискомфорту описують як біль у животі. З цим описом лікарі стикаються навіть у тих випадках, коли дитина явно відчуває запаморочення, болючі відчуття у вухах, голові або нудоту.

Способи боротьби з абдомінальним синдромом у дітей, так само як і у дорослих, безпосередньо залежить від основного захворювання, що викликало його появу, тому фахівці настійно рекомендують батькам не приймати самостійні рішення і не намагатися без допомоги фахівця купувати біль в животі малюка за допомогою спазмолітиків або знеболюючих препаратів. Справа в тому, що подібні дії можуть змастити картину того, що відбувається з дитиною, зробити ще більш важкою і без того важку діагностику і тим самим викликати серйозні наслідки.

А значить, при появі у вашої дитини скарг на біль у животі та інших ознак абдомінального синдрому потрібно терміново звертатися до лікаря. У цьому випадку краще перестрахуватися!

Прояв синдрому при ГРВІ

Нерідко педіатри спостерігають і ГРВІ з абдомінальним синдромом. У дітей це також пов’язано з особливістю реакції організму на пошкоджені фактори.

У таких випадках до звичайних симптомів вірусної інфекції — почервоніння горла, нежитю, кашлю, слабкості і підвищення температури — у маленького пацієнта можуть приєднатися позиви на блювоту і болі в животі. Але названі прояви можуть виявитися як особливістю реакції організму дитини на інфекцію, так і, наприклад, ознакою хронічної патології органів черевної порожнини, що загострилася на тлі ГРВІ.

Тому діагноз «ГРВІ з абдомінальним синдромом» у медичних колах вважається неточним і обтічним. Він не дає конкретного пояснення, що ж відбувається в організмі хворого в даний момент, а пацієнт з проявами ознак згаданого синдрому вимагає обов’язкового додаткового обстеження для виключення хірургічних причин виникнення болів у животі.

Як лікується абдомінальний синдром

У зв’язку з тим, що описуваний стан є не окремим захворюванням, а лише комплексом симптомів, боротися з абдомінальним синдромом слід, усуваючи, в першу чергу, причину, що викликала недугу. Чималу роль у цьому відіграє також усунення моторних розладів у ЖКТ і нормалізація сприйняття болю у пацієнта.

Для усунення дискомфорту, що з’явився на тлі проблем з ЖКТ, як правило, призначають міотропні спазмолітики. Найпопулярнішим серед них є препарат «Дротаверин», що володіє високою виборчою дією і не має негативного впливу на нервову і серцево-судинну систему. Даний засіб надає не тільки спазмолітичну дію, але і допомагає знизити в’язкість крові, що дозволяє застосовувати його не тільки при дискінезії жовчевиводних шляхів, виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки, але і при ішемічній хворобі кишківника.

Не менш дієвими виявляються і препарати, що відносяться до блокаторів мускаринових рецепторів (вони створюють умови для м’язового розслаблення і зняття спазмів) або до селективних і неселективних холиноблокаторів («Гастроцепін», «Платифіллін», «Метацин» тощо).

Що таке абдомінальний ішемічний синдром

Від описуваних вище різних болів у животі в медицині прийнято відрізняти синдром абдомінальної хронічної ішемії. Він являє собою таку, що розвивається протягом тривалого часу, недостатність кровопостачання різних відділів черевної аорти в результаті:

• важких серцево-судинних розладів;
• артеріїтів;
• васкулітів;
• аномалій розвитку та здавлювання судин;
• а також появи рубцевих стенозів після травм і операцій.

Такий стан загрожує відмиранням (некротизацією) ділянок судин або органів, в які не надходить в достатній мірі кисень і не виводяться продукти розпаду.

Цікаво, що абдомінальний ішемічний синдром найчастіше виявляється у чоловіків після 45 років. І проявляється він, як правило, тріадою ознак — давно-ноющей, нерідко, приступоподібним болем в животі, дисфункцією кишечника, а також прогресуючим зниженням маси тіла.

Як боротися з абдомінальним ішемічним синдромом

Біль зазвичай з’являється приблизно через півгодини-годину після їжі і може тривати до чотирьох годин. Іноді вона іррадує в спину або в ліву частину грудної клітини і супроводжується метеоризмом, відрижкою, нудотою, блювотою, незалежно від якості прийнятої їжі.

Спровокувати її може не тільки їжа, а й фізична напруга або швидка ходьба, а купується біль у стані спокою самостійно, правда, іноді для цього потрібно додатково прийняти нітрогліцерин або (у разі її підвищеної інтенсивності) анальгетики.

При діагнозі «абдомінальний ішемічний синдром» лікування, як і в інших випадках, спрямоване на основне захворювання. Хворому призначають спазмолітики, препарати, що поліпшують процес кровообігу, ^ агулянти, а в разі дисбактеріозу кишечника — засоби, що поліпшують його мікрофлору.

Хворим зазвичай рекомендують дробове харчування дрібними порціями з винятком грубих і газоутворюючих продуктів. А при важкому перебігу захворювання ним може бути показано оперативне втручання для відновлення кровообігу в абдомінальних гілках аорти.

Компартмент-синдром

Якщо ж у пацієнта в результаті ускладнень, викликаних травмами або хірургічним втручанням, підвищується внутрішньобрюшний тиск, то такий стан діагностується як абдомінальний компартмент-синдром. Воно досить небезпечно і також супроводжується болем у животі різної сили і локалізації, які залежать і від висоти больового порогу у пацієнта, і від його загального стану.

До речі, специфічних симптомів, що говорять про внутрішньобрюшну гіпертензію, немає, тому для постановки названого діагнозу недостатньо фізикального способу обстеження живота або вивчення загальної клінічної картини захворювання. Найточнішим способом визначення гіпертензії в даному випадку, як стверджують фахівці, є вимірювання тиску в сечовому міхурі, яке і зможе послужити відправною точкою для призначення термінового адекватного лікування.

Як вже говорилося, компартмент-синдром — це небезпечний стан. Без спеціального лікування воно може призвести не тільки до серйозних порушень функцій органів черевної порожнини, але навіть до летального результату. Як правило, найдієвішим способом для боротьби зі згаданим абдомінальним синдромом є хірургічне втручання — так звана декомпресія, в результаті якої знижується рівень внутрішньобрюшного тиску і відновлюється кровообіг в черевній області.