Пульпа: будова, склад і функції пульпи

Зуби — це невід’ємна частина організму, яка допомагає пережовувати їжу для насичення його необхідною енергією. Одним з елементів їх будови є пульпа. Її особливості, функції, значення і будова описані далі.

Визначення

Пульпа — це сполучна тканина, що має волокнисте і пухке підґрунтя. Бере свій початок від зубного сосочка, сформованого ектомезенхімою. Розташована така тканина в порожнині зуба і повністю повторює його зовнішні контури. Звід коронкової порожнини в залежності від віку пацієнта може перебувати на різних рівнях по відношенню до шийки зуба.

У пульпі знаходяться нервові закінчення, волокнисті структури і судини. Ще однією особливістю будови пульпи є те, що в ній є міжклітинні речовини. Вони якраз заповнюють кореневі канали і коронкові частини. В області зуба, де на поверхні вимальовуються бугорки коронки, розташовуються «роги» пульпи. У багатокорневому зубі межа між такими зонами видніється чітко, а ось у однокореневих вона більш плавна.

Функції

Будова пульпи досить складна, адже вона виконує безліч функцій.

1. Пластична — в роботі беруть участь одонтобласти, вони відповідають за утворення пульпового шару і займаються формуванням дентину. Має сенс говорити про первинне виробляння дентину, ще до прорізування зубів, а потім зароджується вторинний, який гістологічно має схожість з первинним. У міру появи такої речовини можна спостерігати зменшення порожнини зуба.

2. Завдяки будові пульпи виконується захисна функція, для якої створюються мікрофаги, що беруть участь у:

• активізації імунних процесів;
• видаленні відмерлих клітин;
• формування лімфоцитів та їх різновидів;
• появі фібробластів, відповідальних за вироблення та підтримання в необхідній кількості оптимального складу міжклітинної речовини, завдяки цьому відбуваються процеси обміну;
• виробленні третинного дентину, який також виконує захисну функцію.

3. Трофична — вона здійснюється завдяки відмінно розвиненій судинній системі, що має деякі специфічні особливості:

• у пульпі всі процеси відбуваються з вищою швидкістю порівняно з іншими тканинами;
• спостерігаються дуже тонкотілі судини;
• у будові пульпи зуба є така особливість, що тиск там набагато вищий, ніж в інших органах;
• у проміжному шарі знаходиться величезна кількість капілярів, які швидко активізуються в момент запалення;
• завдяки присутності сусідів існує можливість появи прямого шунтування кровотоку.

4. Сенсорна — наявність даної функції характеризується роботою безлічі нервових волокон, які знаходяться в зубній порожнині через наявний апікальний отвір і віялово розходяться в периферичному напрямку тканин в області коронки.

Анатомічна будова

Якщо розглядати будову зуба з боку анатомії, то тканина ділиться на дві зони.

1. Коронкова м’якоть — досить пухка плоть, що бере участь у дентогенезі. Всі шари, з яких складається пульпа, пронизані величезним числом нервових клітин і капілярів.
2. Коренева пульпа більш щільна, оскільки в ній не міститься така велика кількість клітинних елементів, зате є колагенові волокна.

Завдяки будові коронкової і кореневої пульпи утворюється досить міцна структура зуба. Тверда тканина зберігає зубну м’якоть, а та, в свою чергу, відповідальна за формування дентину.

Через апікальний отвір канали з’єднуються з тканинами пародонту, тим самим допомагаючи поживним речовинам і мінералам поступити до стінок зуба.

Пульпа переднього зуба плавно перенаправляється від коронкової до кореневої частини. Зубна м’якоть біля молярів має більш чіткі межі.

Гістологічна будова пульпи

1. Волокна колагену та еластину забезпечують орган гіалуроновою кислотою, знижують сприйнятливість до бактерій і токсинів.
2. Фібропласти, лімфоцити і лейкоцити сприяють життєдіяльності епітелію і формують зв’язок між ними.
3. Зіркові клітини та однобласти відповідальні за регенерацію пульпи.
4. Капіляри та судини забезпечують необхідне для харчування тканин кровопостачання пульпи.
5. Величезна мережа нервових закінчень сприяє утворенню сплетінь Рожкова і відповідає за больовий синдром при впливі подразників. Іннервація тканини виникає через наявність трійкового нерва.

Склад пульпи

На 74% тканина складається з води, а решта — це неорганічні та органічні шари. У клітинах знаходяться кислоти, білкові сполуки, різні ферменти і глюкоза, що допомагає епітелію активно вживати і переробляти кисень.

Посудини

1. Артеріоли та артерії — вони перенаправляються з апікальної частини пульпи в коронкову, в якій розгалужуються на величезну кількість капілярів. Вони щільно контактують з одонтобластами, тим самим забезпечуючи їх необхідними поживними речовинами.
2. Якщо розглядати будову пульпи, то там також знаходяться і вени — завдяки їх наявності відбувається виведення продуктів життєдіяльності організму.
3. Лімфатичні судини — виробляють біля одонтобластів сліпі мішечки, в яких здійснюється обмін речовин.
4. Апікальний отвір — формально його не можна назвати частиною судин пульпи, але саме через нього формується вхід і вихід лімфатичних судин, артерій і вен з тканин пульпи.

Нерви

Будова пульпи така, що через апікальний отвір разом із судинами проходять і зубні нерви. Вони перенаправляються до коронарної частини і формують величезну мережу. Недалеко від одонтобластів нерви створюють так зване сплетіння Рожкова, з якого вони перенаправляються без мієлінової оболонки, що дає можливість іннервувати одонтобласти. Спільно з периферичними відростками нерви проходять в дентинні канальці, дентин і предентин.

Пульпа часових зубів

1. Відмінності будови пульпи коронкової і кореневої зони виражені незначно.
2. Загалом сполучна тканина більш пухка і гідрофільна зі зниженим вмістом волокон і більш різноманітним числом клітинних елементів.
3. Найзначніша кількість нервів і судин спостерігається у діток у віці 2-3,5 років. Будова пульпи у дітей 4-6 років значно змінюється. Кількість співвідношень між колагеновим і преколлагеновим субстратом виростає на користь першого, поряд з цим формується збільшення аморфної міжклітинної речовини.
4. Чудово виражений судинно-нервовий пучок.
5. Пульпа часових зубів щільно пов’язана з періодонтом через отвори кореня зуба.
6. Особливостями будови пульпи часових зубів є те, що нервові волокна спрямовані в зону одонтобластів, де закінчуються нервові закінчення.
7. При зростанні пульпи нервова тканина розвивається останньою, а в момент розсмоктування часового зуба вона перша дегенерує, тому при розсмоктуванні коріння чутливість значно знижується.
8. Коли відбувається резорбція часових зубів, їхні пульпи служать джерелом формування кластів — величезних багатоядерних клітин, які, в свою чергу, нагадують остеокласти. Надалі резорбують дентин і предентин, починаючи з кореня.
9. У періодичному шарі з’являються незначні порожнини — вакуолі, вони містять гомогенну масу.

Зміни з віком

Через те, що постійно відбувається формування фізіологічного вторинного дентину, це протягом часу призводить до зниження обсягів кореневого каналу і камери пульпи. Основними особливостями будови пульпи постійних зубів є такі процеси:

• Витончений одонтобластний шар або повна його відсутність. Ще спостерігається присутність фіброзу тканин зі скороченням числа клітинних елементів.
• Є атеросклеротичні зміни в судинах пульпи. Має місце кальцифікація капілярів і нервових закінчень.
• З віком більше мінералізується пульпарна тканина, яка часто проявляється дифузною кальцифікацією.
• Чим старший пацієнт, тим більше зменшуються можливості тканин. Все це гарантує людям цієї категорії не дуже сприятливий прогноз при використанні прямого покриття або вітальної ампутації.

Запалення

Особливостями будови пульпи є те, що коли крізь емаль вторгаються хвороботворні бактерії, то вони починають згубно впливати на зуб, пересуваючись до м’яких тканин. Коли процес руйнування досягає нервів, формується хвороботворне запалення — пульпіт. Така патологія зустрічається у 20 зі 100% пацієнтів, які вимагають медичної допомоги при гострому болю.

Основною причиною патології є інфекційна складова захворювання. Проте поштовхом виникнення пульпіта може стати механічне ураження емалі, а також неякісне лікування зуба.

Якщо говорити про найбільш характерні ознаки пульпіта, то першорядно потрібно відзначити ріжучий і гострий біль, дуже часто приступоподібний. Після закінчення часу проміжки можуть скорочуватися, а незабаром біль стає постійним. У будь-якому положенні, навіть лежачи, не буває перепочинків від неприємних відчуттів, які періодами можуть посилюватися, найчастіше в нічний час, не дозволяючи пацієнту заснути.

У момент діагностики, на жаль, за допомогою рентгена немає можливості виявити захворювання. Тому основним методом розпізнавання недуги є звичайний огляд, що проводиться фахівцем. Пульпіту також притаманні певні ознаки, за якими лікар може діагностувати наявність запалення. Наприклад, при прикусуванні в зубі практично не викликається ніякої реакції, а ось холод провокує більш гострі і нестерпні почуття.

Єдиним способом терапії є видалення пульпи. Виконується воно виключно під повною анестезією, часто в кілька прийомів. На першому етапі в зуб закладається препарат, що сприяє відновленню запаленої тканини, а також знеболюючий засіб. На другому етапі зубна порожнина ретельно вичищається, а після пломбується. Усі перераховані вище заходи найкраще виконувати вчасно, оскільки біль, що супроводжує цю недугу, просто нестерпний.

Захворювання пульпи

Всі пульпіти найчастіше протікають в гострій формі. Хронічний перебіг також виявляється, але ознаки його не такі вже й виражені, як у разі гострого прояву, і характеризуються найчастіше сприйняттям до термічного впливу — гарячої та холодної їжі. Досить часто йому притаманний поганий запах з рота. У разі загострення мають місце болі приступоподібного характеру. В основному пульпіти діляться на:

• гангренозні — є тиск у зубі при контакті з гарячою їжею, коли розкривається зубна порожнина, можна спостерігати виділення сірої речовини з гострим запахом;
• проліферативні — біль виникає в момент контакту з їжею, яка починає проникати у відкриту порожнину зуба, все це може викликати пульпарну кровоточивість;
• фіброзні — проявляється біль на механічні, термічні та хімічні подразники.

Всі конкрематозні запальні процеси залежно від будови пульпи зуба характеризуються раптовими приступами, які викликаються:

• різкими рухами;
• вібраціями;
• підйомом у ліфті.