Поліорганна недостатність як стрес-реакція організму

Термін «поліорганна недостатність» вперше був сформульований в 1973 році в роботі, присвяченій розриву аневризми черевної аорти. Дещо пізніше поняття уточнили А.Вaue і D.Fry. Вони остаточно встановили, дещо розширили і класифікували симптоми, що свідчать про це важке захворювання.

На сьогоднішній день терміном «поліорганна недостатність» позначає вкрай важкий патологічний стан, який розвивається як реакція на хірургічне втручання, сепсис, гнійні захворювання. Крім цього, причиною розвитку захворювання може стати еклампсія, діабет, менінгоенцефаліт, отруєння.

Синдром поліорганної недостатності може бути спровокований:

• Гострою або рясною крововтратою.
• Важким шоком.
• Травмами черепа.
• Забоями або ушкодженнями серця.
• Гемопневмотараксом.
• Множинними переломами.

Патологія, що виникає в організмі як свого роду стрес-реакція, вражає дві і більше системи організму, відповідальні на нормальну життєдіяльність.

Прикладом може служити порушення загального газообміну в організмі, яке зазвичай розвивається на другий день посттравматичного періоду і майже завжди супроводжується гострою нирковою або печінковою недостатністю.

Найбільш схильні до розвитку стану, який називається «поліорганна недостатність», курці, діабетики, наркомани, люди, що зловживають стероїдами і цитостатиками.

Парадоксально те, що своєю появою захворювання зобов’язане успіхам і швидкому розвитку реанімації.

Раніше, коли реанімація тільки ставала на ноги, більшість хворих гинула від шоку або гострої крововтрати.

Сьогодні медицина цілком успішно і швидко справляється з шоковим станом. Наприклад, у разі втрати крові застосовуються струменеві інфузії (вливання). У відповідь на це на 2-4 день в організмі потерпілого розвивається поліорганна недостатність, що вражає відразу кілька органів або систем.

Відхилення може розвиватися одноетапно або поступово.

Однофазна ПОН характеризується спочатку порушенням газообміну, до якого пізніше приєднується недостатність серцевої діяльності, печінки, нирок, легенів, інших органів. У цьому випадку ПОН — останнє ускладнення, після якого слідує смерть пацієнта.

При двофазному перебігу хвороби коротка стабілізація хворого, виведеного з шокового стану, порушується сепсисом, що тягне за собою ПОН і смерть.

Лікарі встановили стадії розвитку поліорганної недостатності.

1. Порушення газообміну, згортання крові, зменшення тромбоцитів, але наростання білірубіну та деяких інших ферментів.

Пізніше до порушень приєднується інфекція, через яку активується система кінінів, з’являються нейрогуморальні зрушення, порушується циркуляція крові. Розвивається недостатність багатьох органів, з’являються стресорні виразки кишечника.

2. Декомпенсація або незворотні зміни, що виникають на субклетковому рівні.

ПОН краще не лікувати, а попереджати, проводячи активні реанімаційні дії, спрямовані, в тому числі, і на виникнення стрес-реакції.