Перевантаження правого передсердя: ознаки, причини, методи терапії, відгуки

Здоров’я 15 вересня 2022 Перегляди: 49

За статистикою ВООЗ, від патологій серця щороку гине понад 5 млн осіб. Перевантаження правого передсердя (ГПП) або його гіпертрофія зустрічається серед серцевих патологій рідко, але значення її велике, тому що вона тягне за собою зміни і в інших системах організму.

Трохи фізіології

Людське серце включає 4 камери, кожна з яких через певні причини може збільшуватися і гіпертрофуватися. Зазвичай гіпертрофія — спроба організму подолати даною компенсацією будь-яку недостатність органу. Гіпертрофія відділів серця не стає самостійним захворюванням — це симптом та інших патологій.

Основна функція серця — створення кровотоку для забезпечення всіх тканин і органів поживними речовинами і киснем.

Ситуації з ГПП

Венозна кров з порожніх вен великого кола надходить у праве передсердя. Перевантаження правого передсердя виникає при надходженні крові з підлоги вени в надлишковій кількості або при легеневій гіпертензії, коли кров з правого передсердя в правий шлуночок не може пройти відразу і повністю. Порожнина передсердя від цього починає поступово розширюватися, стінка вгамовується.

Інша причина перевантаження правого передсердя — гіпертензія в малому (легеневому) колі кровообігу, що веде до гіпертензії і в правому шлуночку. З цієї причини кров з ПП не може відразу перейти в шлуночок, що також веде до ГПП. Навантаження на праву частину серця збільшується і при хронічних захворюваннях легенів. Головною причиною є надлишок крові і тиск.

Цей стан виникає при стенозі тристворчастого клапана, що відокремлює передсердя від шлуночка. У такому випадку частина крові застрягає в передсерді. Найчастіше такий порок виникає після ревмоатаки, при бактеріальному ендокардиті.

Іншим пороком стає недостатність зазначеного клапана, при якому створки його змикаються не повністю і відбувається повернення деякої частини крові. Такий стан виникає при дилатації лівого шлуночка. Навантаження тиском буде виникати при легеневих патологіях: бронхіт, емфізема легенів, астма, генетичні захворювання легеневої артерії. Ці захворювання підвищують обсяг крові в шлуночку, а слідом за ним перенапружується і передсердя. Тому перевантаження правого передсердя і правого шлуночка так часто поєднуються.

Для відновлення нормальності кровотоку передсердю доводиться з більшою силою виштовхувати кров, і воно гіпертрофується. Перевантаження правого передсердя розвивається поступово тоді, коли причинне захворювання залишається невиявленим і нелікованим.

Час у кожного пацієнта індивідуальний, але підсумком завжди стає виснаження компенсаторних можливостей серцевого м’яза і настання декомпенсованої серцевої недостатності в хронічній течії.

Інші захворювання, що ведуть до ГПП

Спровокувати розвиток перевантаження правого передсердя можуть:

1. Ремоделювання міокарда — це явище вважається частиною постінфарктного кардіосклерозу, коли на місці некрозу розвивається рубець. Здорові кардіоміоцити стають об’ємнішими — утовщаються, що зовні виглядає гіпертрофованим м’язом. Це також компенсаторний механізм, і найчастіше він охоплює лівий шлуночок. Так виникає ще одне поєднання перевантаження правого передсердя та діастолічного перевантаження лівого шлуночка.
2. Постміокардитичний кардіосклероз — рубцева тканина формується тими ж механізмами, але вже після запальних процесів у міокарді.
3. Ішемічна хвороба серця — тут мова йде про закупорку вінкової артерії тромбом або бляшкою атеросклерозу. Це обов’язково викликає ішемію міокарда, і скоротна функція кардіоміоцитів порушується. Тоді сусідні з ураженими ділянки міокарда починають компенсаторно втовщатися.
4. Гіпертрофічна кардіоміопатія — виникає через порушення генів, при яких відбувається рівномірне втовщення міокарда всього серцевого м’яза. Вона частіше характерна для дітей і захоплює міокард правого передсердя, тоді реєструється перевантаження правого передсердя у дитини.

З вроджених патологічних станів серцевого м’яза перевантаження серця викликає:

1. Дефектна перегородка між передсердями. При такому відхиленні серце подає кров у праву і ліву половину серця під однаковим тиском, в результаті чого передсердя отримує збільшене навантаження.
2. Аномалія Ебштейна — рідко зустрічається порок, при якому створки атріовентрикулярного клапана примикають до правого шлуночка, а не до передсердно-шлункового кільця. Тоді праве передсердя зливається з частиною правого шлуночка і також гіпертрофується.
3. Транспозиція магістральних судин — головні артерії ССС змінюють своє анатомічне положення — головна артерія легенів відокремлюється від лівих відділів серця, а аорта — від правих. У цих випадках ДПП виникає у дитини до 1 року. Це є дуже серйозним відхиленням.
4. Також можливе перевантаження правого передсердя у підлітків, схильних до фанатичного заняття спортом. Регулярні фізичні навантаження — часта причина ДПП.

Симптоматичні прояви патології

Сама по собі ДПП не має ознак. Можуть турбувати тільки симптоми, пов’язані з основною хворобою, які доповнюються венозним застоєм.

Тоді можна сказати, що ознаки перевантаження правого передсердя — задишка навіть при незначних навантаженнях, біль за грудиною.

Може розвиватися недостатність кровообігу, легеневе серце. При легеневому серці:

• задишка в горизонтальному положенні і при найменших навантаженнях;
• кашель ночами, іноді з домішкою крові.

Недостатність кровотоку:

• тяжкість у правому боці грудей;
• набряки на ногах;
• асцит;
• розширення вен.

Також можуть бути безпричинна стомлюваність, аритмії, покалювання в серці, ціаноз. Якщо ці скарги виникли тільки при інфекціях і вперше, можна розраховувати на зникнення їх після лікування. Для контролю виконують ЕКГ в динаміці.

Діагностика

Якихось конкретних ознак патології не існує. Можливо лише припустити наявність перевантажень, якщо людина страждає патологіями легенів у хронічній формі або має проблеми з клапанами.

Крім пальпації, перкусії та аускультації, використовують ЕКГ, за допомогою якого визначаються деякі ознаки перевантаження правого передсердя на ЕКГ. Однак навіть ці показники можуть бути присутніми лише тимчасово і зникати після нормалізації процесів. В інших же випадках подібна картина може свідчити про початок процесу гіпертрофії передсердя.

Ультразвук допомагає визначити підвищення тиску і обсяг крові, що знаходиться в різних відділах серця. Подібний метод здатний виявити порушення у всіх відділах серця і судинах.

Легеневе серце (P-pulmonale)

При ньому зміни патологічного характеру відбуваються в малому колі кровообігу, і це є головною причиною перевантаження правого передсердя.

На ЕКГ це відображено зміненим зубцем Р (передсердний зубець). Він стає високим і загостреним у вигляді піку замість згладженої верхівки в нормі.

Функціональне перевантаження правого передсердя на ЕКГ також може давати змінений Р — це відзначається, наприклад, при гіперактивності щитовидної залози, тахікардії тощо. Відхилення осі серця вправо не завжди виникає тільки при ГПП, воно може бути і в нормі у високих астенків. Тому для диференціації застосовують й інші дослідження.

Якщо виявлено ознаки перевантаження правого передсердя на ЕКГ, пацієнту рекомендують ехокардіографію. Вона вважається безпечною для будь-якої категорії пацієнтів і її можна багаторазово повторювати в динаміці. Сучасні апарати можуть дати відповіді про товщину стінок серця, об’єм камер тощо.

Спільно з ЕхоКГ лікар може призначити і допплерографію, тоді можна отримати інформацію про гемодинаміку і кровоток.

При розбіжності думок призначають КТ або рентгенографію. Рентгенологічне дослідження показує порушення правого передсердя і шлуночка. Їх контури зливаються з контурами судин. Крім того, рентген покаже стан і інших структур грудної клітини, що дуже цінно при легеневій патології як першопричині ГПП.

Наслідки ГПП

При хронічних захворюваннях легеневої системи діючі альвеоли заміщаються фіброзною тканиною, при цьому площа газообміну стає меншою. Порушується і мікроциркуляція, що веде до підвищення тиску в малому колі крові. Передсердям доводиться активно скорочуватися, що в кінцевому рахунку викликає їх гіпертрофію.

Таким чином, ускладненнями та наслідками ДПП стають:

• розширення камер серця;
• порушення кровообігу спочатку в малому, а потім і у великому колі;
• формування легеневого серця;
• венозний застій і недостатність серцевого клапана.

При відсутності лікування можуть розвиватися збої пульсу і напади серцевої недостатності, що може призвести і до летального результату.

Лікування

Нормалізувати розміри передсердя і поліпшити роботу серцевого м’яза можливо тільки за умови лікування основного захворювання — причини патології. Таке лікування завжди комплексне, монотерапія не має сенсу.

При наявності легеневої патології це бронхорасширяючі (таблетки та інгалятори), антибактеріальна терапія при бактеріальній етіології порушень, протизапальні препарати.

При бронхоектазах застосовують хірургічне лікування.

При вадах серця кращим виходом стає проведення коригувальних операцій. Після інфарктів і міокардитів необхідне попередження ремоделювання за допомогою антигіпоксантних і кардіопротекторних препаратів.

Показано антигіпоксанти: «» Актовегін «», «» Мілдронат «», «Мексидол» «і» «Предеолог ал» «. Кардіопротектори: АПФ або антагоністи рецепторів до ангіотензину II (АРА II). Вони можуть реально уповільнити настання хронічної серцевої недостатності. Частіше за інших призначають «» Еналаприл «», «Квадропріл» «», Периндоприл «» та ін.

Обов’язкові нітронги, бета-блокатори («» Метопролол «», «Бісопролол» «», Небивалол «» та ін.), інгібітори АПФ, антиагреганти, що перешкоджають появі тромбів, статини, що приводять в норму кількість холестерину.

Також у лікуванні застосовують глікозиди (за показаннями) і антиаритміки, засоби, що покращують обмінні процеси в м’язі серця. Судячи з відгуків, хороші результати отримані при призначенні рібоксину.

Запобігання рецидивам

Якщо медикаментозна терапія — прерогатива лікаря, велика відповідальність покладається і на самого пацієнта. Без його участі зусилля медиків не даватимуть результату. Людина обов’язково повинна переглянути свій спосіб життя: відмовитися від куріння і спиртного, налагодити правильне харчування, виключити гіподинамію, дотримуватися режиму дня, проявляти помірну фізичну активність, нормалізувати масу тіла. Якщо патології серцево-судинної та легеневої системи переходять у хронічний розряд, вилікуватися від них повністю не можна.

Поліпшити стан можна тільки запобіганням загострень цих патологій. Тоді навантаження на серцеву систему зменшується.

ГПП і вагітність

Під час вагітності в організмі відбуваються колосальні зміни не тільки в плані гормонального балансу, а й у функціонуванні внутрішніх органів. Складна ситуація виникає при діагностуванні перевантаження правого передсердя при вагітності, що вважається в даній ситуації екстрагенітальним захворюванням. Діагноз потрібно не тільки встановити, а й визначити здатність жінки до виношування плоду і пологів.

Найкращим варіантом є, звичайно, діагностика патологій серця ще до зачаття, але таке буває не завжди. Найчастіше вагітні з патологіями серця госпіталізуються в період гестації тричі, робиться це для контролю стану в динаміці.

При першому приміщенні в лікарню досліджується порок, визначається активність процесу і оцінюється робота кровообігу з урахуванням питання про можливе переривання вагітності.

Повторна госпіталізація потрібна тому, що фізіологічна напруга організму для підтримки роботи м’яза серця у жінки досягає піку. Третя госпіталізація допомагає лікарям вибрати спосіб родорозв’язку.

Профілактичні заходи

Профілактика гіпертрофії правого передсердя починається з перегляду життєвого укладу, який передбачає правильне збалансоване харчування і раціональний режим праці та відпочинку. Якщо ви не професійний спортсмен і вам не обов’язкові олімпійські медалі, не проявляйте впертого фанатизму в заняттях спортом. Це виснажує організм і виснажує серце. Тиск у системі кровообігу підвищується, і гіпертрофія не змусить себе довго чекати. Цілком достатньо щоденних прогулянок по годині в день, плавання, їзди на велосипеді.

Інша проблема — у виключенні стресів. Вони також дуже негативно позначаються на роботі серця і всього організму в цілому. У вирішенні завдання можуть допомогти йога, медитація, релаксація.