Парентеральні гепатити: опис, симптоми, групи ризику, профілактика та терапія, прогнози

Парентеральні гепатити по праву вважаються одним з найнебезпечніших захворювань, які поширюються все більше з кожним роком. Статистичні дослідження показують, що гепатитом В на даний момент в світі заражені 2 мільярди людей, а гепатитом С інфікований кожен третій чоловік зі ста. У статті докладніше поговоримо про хворобу, а також про профілактику парентеральних гепатитів і ВІЛ-інфекцій.

Про захворювання

Під парентеральними інфекціями печінки розуміють запальні захворювання, які розвиваються під впливом різних факторів. Хвороба поширюється через пошкодження на шкірі та слизовій оболонці. Вірус проникає в організм людини через кров, рідше через інші біологічні рідини інфікованої людини.

Парентеральні вірусні гепатити дуже небезпечні, адже для інфікування досить невеликої кількості зараженого матеріалу. Крім парентеральних, є й ентеральні гепатити, які сприяють виникненню таких захворювань, як гепатити А і Е. Парентеральні збудники сприяють розвитку вірусів B, D, С, F, G. Хвороботворні мікроорганізми провокують появу небезпечних захворювань, які нерідко ведуть до смерті людини.

Що таке парентеральний шлях зараження

Цей шлях вважається лідером у поширенні таких захворювань, як СНІД, ВІЛ-інфекція та парентеральні гепатити. Це означає, що зараження відбувається через кров, а також при пошкодженні слизових і шкірних покривів. Прикладом можуть бути:

• зараження через шприц;
• статеві контакти з інфікованими;
• переливання крові;
• хірургічне втручання та інші способи.

Збудники

Гепатити і парентеральні інфекції розвиваються після проникнення в організм людини безлічі вірусів, які класифікують по групах. Фахівці виділяють наступні види патогенних мікроорганізмів, які сприяють розвитку захворювань:

• Викликає гепатит В, має складну структуру і відноситься до групи гепаднавірусів. Ця інфекція стійка до фізичного та хімічного впливу. Може виживати в кислому середовищі, при кип’ятінні протягом 30 хвилин і при температурі до мінус двадцяти градусів.
• Відноситься до групи флавівірусів. Основний шлях зараження — кров. Збудник схильний до постійних мутацій, він може самовідтворюватися в різних варіаціях. Саме через цю особливість виникають складнощі у створенні вакцини проти вірусу. Найчастіше захворювання протікає в прихованій формі і переходить в хронічну стадію.
• Є представником дельта-вірусів. Зараження відбувається парентеральним шляхом. Для розмноження використовує білки HBV, оскільки самостійно не здатний їх виробляти.
• Цей вірус ще не до кінця вивчено. Відомо, що він передається гематогенним і фекально-оральним способами. По будові схожий на аденовірусну інфекцію.
• Для виявлення цього вірусу проводять аналіз на ПЛР та імуноферментний аналіз крові. Передається парентеральним способом, часто виявляється у хворих з хронічною кровоточивістю і хронічним гепатитом.

Це основні види збудників.

За медичною статистикою, інфекції HFV і HGV зустрічаються рідко. До найбільш поширених видів вірусних гепатитів відносять B, D, C. При розвитку останніх підвищується ймовірність небезпечних наслідків, аж до летального результату.

Шляхи передачі

Парентеральні віруси гепатиту отримали свою назву, тому що поширюються через гемоконтакти. Сюди відносять інфікування через кров, слину або сперму. Під час контакту повинен відбутися обмін рідинами для того, щоб інфекція перейшла від носія до зараженого.

Прикладами можуть бути: неодноразове використання шприца носієм вірусу, статевий контакт, використання носової хустки або бритви, передача захворювання від матері до плоду під час виношування або годування грудьми.

Серед усіх видів збудників особливо поширений гепатит В. Його відмінністю від інших вірусів є агресивна форма розвитку і стійкість до виживання при знаходженні поза носієм. Це захворювання за поширеністю прирівнюють до таких інфекцій, як ВІЛ і СНІД.

Виділяють два види зараження гепатитом:

• ентеральний (орально-фекальний): характерний для гепатиту А, ним можна заразитися через воду, продукти, брудні руки;
• парентеральний гепатит: характерний для форми В, C, D, F і G.

Важливою особливістю в зараженні ентеральною інфекцією вважається те, що хворий повинен перебувати в гострій мірі захворювання. У цей період у його слині міститься підвищена кількість вірусу. Зазвичай при такій формі захворювання хворих ізолюють на якийсь час від здорових людей.

Гепатити В і С передаються тільки через хронічних носіїв вірусу. Способи зараження добре вивчені, і виявлені ефективні методи запобігання хворобі, але повного лікування від таких форм не існує.

Що вірус може переносити

Парентеральні гепатити відрізняються тим, що в багатьох виділеннях людини утримання збудника інфекції завищено, через це можливість зараження серйозно зростає. Отже, гепатит поширюється через такі рідини:

• сеча;
• слина;
• кров;
• молоко матері;
• сперма;
• жовч.

Найнебезпечнішими біологічними рідинами є кров і сперма, вони майже зі 100% -ю ймовірністю передають інфекцію. У слині міститься найменша кількість збудників гепатиту, це говорить про те, що при контакті з зараженим слина не є продуктом особливого ризику.

Поширенню хвороби сприяє збільшений рівень наркоманії, адже для введення наркотиків необхідно користуватися одноразовими шприцами і голками, чим зазвичай нехтують наркозалежні. Набагато рідше можна отримати інфекцію шляхом переливання крові, такі випадки засвідчені в медичній практиці. Ще одним шляхом зараження є статеві контакти, під час яких виділення з статевих органів потрапляють у кров через мікротріщени.

Ризик заразитися під час статевого акту значно нижчий, ніж через кров, але все ж він вважається другим за кількістю заражень. Завдяки пропаганді контрацептивів, інфікування гепатитом через статеві контакти значно знизилося.

При нанесенні татуювань або татуажу необхідно переконатися, що всі голки є одноразовими, оскільки через них може відбутися зараження.

Для профілактики парентеральних вірусних гепатитів і ВІЛ кожна людина повинна дотримуватися гігієнічних норм: користуватися індивідуальними бритвами, зубними щітками, рушниками, наборами для манікюру та засобами особистої гігієни.

Симптоми

Парентеральні гепатити В і С мають схожу симптоматику. Початок захворювання може бути добре вираженим, а може бути прихованим. Інкубаційний період триває при зараженні гепатитом В від двох до шести місяців, гепатитом С — від 1,5 до 2 місяців. Після його завершення з’являються перші симптоми, які позначаються на самопочутті інфікованого.

До них належать:

• нудота і блювота;
• підвищена температура;
• втрата апетиту;
• озноб;
• лихоманка;
• болі в області живота і правому підребер’ї;
• тяжкість у правій частині тіла.

Багато хто вважає, що інфекція повинна проходити в міру згасання ознак жовтяниці. Але це не так. Часто жовтяниця може не проявлятися зовсім, а побажання шкіри спостерігається не при всіх видах гепатиту.

Вчасно виявлені ознаки допомагають провести необхідне лікування, в запущеній стадії виникають серйозні ускладнення. Несвоєчасне звернення до лікаря викликає перехід гострої стадії в хронічну, що буває в більшості випадків. Практично при всіх формах парентеральних гепатитів можна жити повноцінним життям, якщо проводити постійну підтримувальну терапію.

Ускладнення

Найнебезпечнішим захворюванням вважається гепатит В. Відсутність лікування може призвести до серйозних ускладнень у здоров’ї людини, в тому числі і до летального результату. До основних ускладнень належать:

• цироз;
• важка недостатність печінки;
• печінкова кома;
• перетворення функціональної тканини органу на жирову;
• фіброз тканин;
• рак печінки.

Особливо небезпечно для хворого розвиток відразу декількох форм інфекції. Це сильно ускладнює роботу печінки, викликає моментальну поразку органу.

Поєднання кількох видів гепатитів неможливо вилікувати, тому хворому доведеться протягом усього життя проходити підтримувальну терапію. У тих випадках, коли структура печінки повністю замінюється жировою або сполучною тканиною, необхідна пересадка органу.

Діагностика

Призначення лікування при вірусних гепатитах можливе тільки після проведення діагностичних процедур, після чого буде видно, який ступінь, вид і тяжкість інфекції. Крім цього, за допомогою діагностики можна виявити уражені ділянки печінки. Без проведення таких процедур медичний працівник не має права призначати лікування. Попередній діагноз ставиться після визначення симптомів, що турбують пацієнта. Більш точно визначити хворобу допомагають лабораторні дослідження, які включають в себе:

• виявлення маркерів інфекції;
• визначення рівня трансамінази та білірубіну;
• аналіз білкового складу крові;
• вивчення антигенів і антитіл.

Крім цього, лікар може призначити додаткові обстеження: МРТ, УЗД або КТ. Після того, як діагноз буде відомий, хворому призначається комплексне лікування.

Лікування

Хворим з таким підтвердженим діагнозом, як парентеральний гепатит, проводять комплексне лікування. Під час середньої та важкої стадії інфікованому проводять терапію в медичному закладі. У цей період необхідно дотримуватися постільного режиму і відмовитися від алкоголю, оскільки він викликає загибель клітин печінки. При призначенні лікування фахівець враховує індивідуальні особливості хворого та його стан здоров’я. В основному лікування проводиться наступним чином:

• противірусні ліки;
• сувора дієта, що обмежує вживання жиру і білків;
• прийом вітамінів;
• прийом медикаментів, що відновлюють клітини печінки;
• препарати, що нормалізують обмін речовин;
• жовчогінні засоби;
• при інтоксикації організму ставляться крапельниці.

Профілактика парентеральних гепатитів

За допомогою профілактичних заходів можна попередити інфікування, тим самим врятувати собі життя.

Найпоширенішим методом вважається вакцинація. Її потребують: новонароджені, студенти медичних вишів, співробітники лабораторій, а також люди, які тісно контактують із зараженими.

Крім вакцинації існує ще кілька способів профілактики парентеральних вірусних гепатитів:

• відмова від прийому наркотичних препаратів;
• використання індивідуальних засобів особистої гігієни;
• відмова від випадкових статевих контактів;
• використання нових або стерильних інструментів під час косметологічних заходів;
• звернення за допомогою до медиків у разі виникнення важкої травми.

Екстрена профілактика парентеральних гепатитів та ВІЛ-інфекцій: кому необхідна

Її основною метою є знищення і блокування інфекції на ранньому терміні. Для цього необхідно вчасно дізнатися про контакт із зараженою особою і вжити необхідних заходів.

Виділяють кілька груп людей, які перебувають у групі ризику і потребують профілактики екстреного характеру:

• працівники медичних установ, а також студенти, що проходять там практику;
• новонароджені від інфікованих матерів;
• особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;
• наркозалежні;
• родичі, які проживають на одній території із зараженим;
• особи, які пережили сексуальне насильство;
• хворі, які потребують постійного переливання крові.

Як проводиться

Екстрена профілактика парентеральних гепатитів та ВІЛ-інфекцій полягає в таких заходах:

• у разі уколу або порізу необхідно видавити кров з рани, потім промити руки і обробити їх 70 процентним спиртом, після чого змастити ранку йодом;
• при потраплянні біологічних рідин або крові на шкіру це місце обробляють 70% -м спиртом, потім промивають і заново обробляють спиртом;
• якщо кров потрапляє в слизові очей, їх промивають 1% -м розчином борної кислоти;
• для слизових носа використовується 1% -й розчин протарголу;
• для рота — 70-відсотковий розчин спирту або 1% -й розчин борної кислоти.

З метою екстреної профілактики призначають азидотимидин протягом першого місяця. Цей препарат покращує антивірусний захист організму людини. При високих ризиках зараження необхідно звернутися до фахівця, який пояснить всі необхідні процедури.

Медичним співробітникам, у яких стався контакт з біоматеріалом зараженої людини, вводять імуноглобулін і вакцину проти гепатиту В.

Прогнози

Парентеральні гепатити рідко призводять до летального результату, тільки у випадках важкого перебігу. Прогноз може погіршитися при наявних в організмі захворюваннях печінки або при поєднанні двох різних форм гепатиту. Як правило, хворі живуть кілька десятків років, а смерть виникає в результаті цирозу або раку печінки.