Ознаки рахіту у грудничків. Профілактика та терапія рахіту

У статті буде представлено опис перших ознак рахіту.

Існують деякі захворювання, які давно вважаються «хворобами минулого століття», проте як показує медична практика, вони зустрічаються на сьогоднішній день не так вже й рідко, і можуть не залежати від рівня життя, догляду за дитиною та її харчування. До таких патологій належить рахіт у немовлят.

Ознаки рахіту повинні знати всі батьки.

Причини розвитку захворювання

Передумов до розвитку рахіту у дитини всього дві — неповноцінне харчування і недолік в організмі вітаміну D (кальциферолів), який бере участь у ряді важливих обмінних процесів, а це, в свою чергу, стає головною причиною розвитку рахітичних порушень у кістковій тканині. Цей вітамін надходить з кількома продуктами, а також може вироблятися в шкірі під дією сонячного випромінювання.

Якщо раціон дитини бідний продуктами, що містять вітамін D, а сама дитина рідко буває на прогулянках у сонячну погоду, то патологічні явища в кістках, внутрішніх органах і м’язах стають для неї неминучими.

Проте, подібні причини легко усуваються. Достатньо скоригувати дієту дитини, додавши до неї більшу кількість молока, вершкового масла, риб’ячого жиру, відвареної яловичої або пташиної печінки. Необхідною умовою також є часті прогулянки.

Внутрішні патології та генетичні аномалії як причина рахіту

Набагато складніше справа йде з тими дітьми, у яких з народження спостерігаються деякі патології внутрішніх органів: кишечника, печінки, нирок.

Порушене всмоктування в кишківнику поживних речовин, непрохідність жовчних шляхів, деякі генетичні захворювання, які перешкоджають засвоєнню вітаміну D — все це призводить до виникнення перших симптомів рахіту у грудничків, і дана патологія при супутніх захворюваннях дуже важко піддається лікуванню.

Ознаки та симптоми рахіту важливо виявити своєчасно.

Інші фактори виникнення рахіту

Штучне вигодовування і недоношеність — ще два не менш важливих фактори, що впливають на обмінний процес в організмі дитини і засвоєння речовин з їжі.

Наприклад, у недоношеної дитини потреба у вітаміні D істотно вища, ніж у тих дітей, які були народжені в строк, тому дуже часто харчування не покриває дефіциту в цьому вітаміні, і рахіт він тільки посилюється, якщо своєчасно не помітити його ознак і не змінити систему вигодовування.

Діти на штучному харчуванні страждають рахітом через те, що в козячому і коров’ячому молоці, а також у штучних сумішах порушені пропорції фосфору і кальцію — найважливіших елементів для будівництва кісткової тканини.

Мами, які не годують своїх дітей натуральним грудним молоком, повинні знати, що ідеальних штучних сумішей на сьогоднішній день не існує, тому харчування дітей-штучників повинно бути організовано так, щоб дефіцит вітаміну D, фосфору і кальцію міг постійно покриватися додатковим прикормом.

Ознаки рахіту у грудничків будуть представлені нижче.

Класифікація захворювання

Існуюча в сучасній педіатрії класифікація рахіту, пов’язана з ефективністю лікування кальциферолами. При цьому виділяються такі різновиди даного захворювання:

1. Найпоширеніший — класичний D-дефіцитний рахіт.
2. Вторинний.
3. Вітамін D-резистентний.
4. Вітамін D-залежний.

Класичний вид рахіту також підрозділюється в залежності від змін концентрації в крові фосфору і кальцію, тому існують фосфопенічний і кальційпенічний його різновиди, які говорять про істотний дефіцит цих елементів. Іноді класична форма рахіту протікає з нормальними концентраціями фосфору і кальцію.

Перебіг D-дефіцитної форми рахіту буває гострим, рецидивуючим і підострим. Дане захворювання проходить кілька етапів: початкова стадія, розпал хвороби, одужання, етап залишкових явищ.

Гостра форма спостерігається у цілком здорових зовні малюків: вони добре ростуть, набирають вагу, проте все одно страждають подібною патологією. Вона виникає через брак кальциферолів в одноманітному вуглеводному харчуванні і характеризується яскравою, бурхливою симптоматикою з боку нервової і вегетативної нервової систем, а також вираженими змінами кісткової тканини.

При підострій формі симптоми рахіту більш згладжені і виражені помірно. Такий варіант хвороби спостерігається у тих дітей, яким раніше була проведена специфічна профілактика сумішами, що містять вітамін D.

При виникненні рецидивуючої форми, для якої характерні періоди загострень і ремісій рахіту, спостерігається найчастіше у дітей з неблагополучних сімей, за відсутності належного догляду, правильного годування та достатнього перебування на повітрі.

Вторинний рахіт розвивається внаслідок порушення всмоктування вітаміну D в кишківнику, а також при непрохідності жовчних протоків, захворюваннях нирок, які пов’язані з порушеннями обмінних процесів. Також він виникає у дітей, які тривало приймають протисудомні медикаменти, сечогінні препарати та гормони. Існує ймовірність виникнення захворювання вторинного рахіту у дітей, які перебувають на парентеральному вигодовуванні в умовах стаціонарів.

Вітамін D-залежна форма рахіту буває двох видів і викликається, як правило, дефектом синтезу кальциферолів у нирках і недостатністю рецепторів, які відповідають за їх засвоєння.

Вітамін D-резистентний рахіт виникає на тлі орфанних патологій вродженого характеру — при синдромі Дебре-Фанконі, фосфат-діабеті, гіпофосфатазії — порушенні мінералізації кісток тощо.

Ці патології — велика рідкість і вони супроводжуються, як правило, безліччю інших важких змін у психічному і фізичному розвитку.

Основні ознаки рахіту

Дане захворювання буває трьох стадій:

1. Перша стадія характеризується початковими проявами хвороби з мінімальними симптомами.
2. Друга стадія являє собою середньотяжкий перебіг хвороби.
3. Третя стадія — важкий рахіт, при якому спостерігаються виражені зміни на фізичному рівні і відставання в розумовому і психічному розвитку.

Перша стадія рахіту

Батьків, в першу чергу, повинні насторожити ознаки рахіту у грудничка, до яких відносяться:

1. Підвищення пітливості дитини з кислим різким запахом.
2. Облисіння області потилиці, що часто супроводжується сильним зудом.
3. Виникнення потниці (дрібні висипання на шкірі).
4. Схильність до розвитку запорів при дотриманні нормального питного режиму.

До додаткових ознак рахіту можна віднести такі:

1. Мимовільні скидання м’язів.
2. Боязнь світла.
3. Підвищення дратівливості дитини.
4. Виникнення труднощів із засипанням.
5. Зниження апетиту.

Рахіт першого ступеня у грудничків починається, як правило, на третьому місяці, а у недоношених дітей навіть раніше.

Друга стадія

Подальший перебіг цієї патології ускладнюється виникненням нових ознак. Рахіт у грудничків, які не отримали лікування даної хвороби на першій стадії, розвивається наступним чином:

1. Розм’якшення черепних кісток в області рідничка — краніотабес.
2. Зміна форми потилиці — втілення її кісток.
3. Також частою ознакою рахіту у грудничків в 3 місяці є деформація грудної клітини — «груди сапожника», якщо вони злегка вдавлені, або «курячі груди», якщо вони випинені.
4. Викривлення трубчастих кісток: «Х» — подібні або «О» — подібні ноги.
5. Поява на комах специфічних «чіток» рахітика.
6. Початок порушень у роботі внутрішніх органів.
7. Пізніше закриття нічка.
8. Затримка прорізування зубів.

Помітити ознаки рахіту у грудничків у 3 місяці просто.

Рахіт другого ступеня у грудничків супроводжується, як правило, посиленням вегетативної і неврологічної симптоматики — млявість, сонливість, надмірна втома, сильна пітливість, особливо при крику та інших навантаженнях. Подібні діти дуже відстають від своїх ровесників не тільки у фізичному розвитку, але і в психомоторному і розумовому.

Третя стадія рахіту

Рахіт третьої стадії найчастіше є результатом відсутності лікувальних заходів, коли дитина позбавлена батьківської уваги та спостереження лікарів. У даному випадку навіть не виникає питання, як визначити перші ознаки рахіту у такої дитини — настільки яскраво виражені і важкі її запущені симптоми. Можна помітити такі патологічні стани:

1. Грубі порушення кісткової та м’язової тканини.
2. Слабкість зв’язкового апарату.
3. Затримки рухової активності.
4. Вкрай важкі порушення функцій внутрішніх органів, часті пневмонії та бронхіти.

Зазвичай ці ознаки рахіту після року проявляються.

У всіх дітей, які коли-небудь перехворіли важким або середнім ступенем даної недуги, зміни в кістках залишаються, як правило, на все життя:

• деформовані кінцівки;
• випуклі або впалі груди.

У дівчаток часто зберігаються рахітичні дефекти тазових кісток. Таз при цьому стає плоским, що згодом стає причиною різних родових травм при народженні у них дітей.

Ознаки патології у дітей від року до двох років

Малюк стає неспокійним, плаксивим, лякливим — після 2 років симптоми посилюються. Іннервація печінки призводить до того, що вражаються гепатоцити, починається деструкція печінкової тканини, заростають патологічні осередки рубцевою тканиною.

Ознаки рахіту у дитини в 2 роки можуть лякати батьків.

Вегетативні розлади супроводжують вазомоторні реакції. Якщо провести пальцем по шкірі, то можна помітити червоні лінійні смуги. Вегето-судинні проблеми стають сильнішими після годування дитини. Червоні бульбашки з’являються на потилиці на шкірних покровах. Виникає сильний свербіж.

Ще одна ознака рахіту у дитини в 2 роки — гіперестезія. Підвищена чутливість шкірних рецепторів дратує дитину.

Хвороби ЦНС супроводжують патології рефлексів з гальмуванням, руховою активністю. При рахіті з’являються зміни з боку м’язів.

Розбовтаність суглобів, викривлення ніг з’являються після року, коли дитина вчиться ходити.

Ми розглянули основні ознаки рахіту у дітей після року.

Лікування рахіту на ранньому етапі його виникнення

Терапія рахіту у грудничків — досить довгий процес, оскільки на відновлення кісткової тканини йдуть місяці, а в деяких випадках навіть роки. Методи лікування обираються залежно від вираженості симптомів і тяжкості цього захворювання.

До неспецифічних терапевтичних методик відносять:

1. Усунення сильного шуму і яскравого світла в кімнаті дитини.
2. Тривалі щоденні прогулянки, а також сонячні та повітряні ванни — по сезону.
3. Загартовування у вигляді обтирань прохолодною і теплою водою.
4. Хвойні та сольові ванни для корекції процесу гальмування і збудження в нервовій системі.
5. Лікувальна гімнастика і масажі.
6. Дієта.

Про дієту слід сказати окремо: вона залишається основним фактором для подальшого одужання. Лікування рахіту на ранній стадії вимагає перегляду звичної системи харчування:

1. Заміна звичайної води фруктовими та овочевими відварами.
2. Раннє введення білкового прикорму у вигляді сиру і яєчного жовтка.
3. Призначення овочевого прикорму у вигляді пюре з тушкованих і варених овочів, натертих сирих овочів.

Після діагностичних процедур, що виявляють дефіцит фосфору і кальцію, дітям призначають курс вітамінів С, А, В, а також лікарських препаратів кальцію.

Оцінюючи тяжкість захворювання, до неспецифічної терапії лікар може додати й елементи специфічного лікування, до яких належать:

1. Опромінення ультрафіолетом протягом 20 днів з підбором індивідуального біодозування.
2. Масляні, спиртові або водні розчини вітаміну D — «Відехол», «Ергокальциферол», «Відеін», «Холекальциферол», «Аквадетрим» тощо.

Лікарський засіб «Ергокальциферол» призначають, як правило, всім дітям, незалежно від тяжкості патології.

Для виключення рецидивів захворювання грудничкам з категорії ризику часто призначають медикаменти з вмістом вітаміну D на 4 тижні щодня для запобігання появи ознак рахіту. Комаровський (відомий педіатр) рекомендує наступні профілактичні заходи.

Профілактика рахіту

Профілактика даного захворювання у немовлят починається ще в період внутрішньоутробного розвитку. Педіатри при цьому рекомендують мамам дотримуватися таких правил:

1. Періодично, бажано курсами, давати дитині спеціальні полівітамінні комплекси.
2. Дотримуватися особливої дієти, тобто такого раціону харчування малюка, який буде задовольняти його потребу в кальції і фосфорі.
3. Часті прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду.

Профілактика даного захворювання в період вагітності проводиться за допомогою прийому одноразової дози вітаміну D в 200 000 МЕ на сьомому місяці виношування дитини.

Потрібно своєчасно розпізнати ознаки рахіту біля грудничків у 4 місяці. Від самого народження дитини потрібно уважно стежити за її харчуванням і режимом дня. Годувати його бажано грудьми, оскільки тільки в грудному молоці присутні всі необхідні дитині речовини, які неможливо замінити жодною існуючою на сьогоднішній день штучною сумішшю.

Крім цього, дитині потрібні щоденні прогулянки, а по сезону можна тримати малюка протягом деякого часу оголеним в тіні дерев. Рекомендується також оздоровчий масаж по 20 хвилин на день, з перервами. За необхідності педіатри радять батькам вводити ранній білковий і овочевий прикорм.

Також досить доцільним буде використання цитратної суміші, яка заснована на застосуванні 2,1 г лимонної кислоти, розведеної в 100 мл води. Отриманий розчин необхідно давати дитині за чайною ложкою тричі на добу 10 днів, після чого слідує повторення курсу через один місяць.

Необхідна також специфічна профілактика даної патології: здоровим дітям призначається курс опромінення УФ-лампою в кількості десяти сеансів взимку, восени або навесні. Влітку подібні сеанси УФ-терапії, як правило, не проводяться. Після них лікарські форми вітаміну D скасовують на 2 місяці. Дітям з категорії ризику подібне опромінення проводять з двотижневого віку.

Медикаментозні препарати, що містять вітамін D, для здійснення специфічної профілактики народженим у термін дітям призначають, як правило, у дозуванні 400 МЕ у вигляді олійного або водного розчинів протягом усього першого року життя. Для недоношених малюків подібна доза дещо вища і становить 1000 МЕ.

Необхідно пам’ятати, що медикаментозні препарати вітаміну D не завжди корисні. Їх використання заборонено при наступних патологічних ситуаціях:

1. Після перенесеної гіпоксії плоду в період вагітності.
2. Після внутрішньочерепних родових травм.
3. При малих розмірах великого джерельця.
4. При ядерній жовтяниці.

З обережністю кальцифероли призначаються також дітям, які отримували молочні адаптовані суміші з вмістом вітаміну D.

Гуляти з грудничком слід щодня, причому робити це слід в будь-яку погоду. Якщо на вулиці холодно і морозно, прогулянка повинна тривати не менше однієї години, якщо ж сонячно і тепло — не менше 3-4 годин. Виняток становить тільки сильний вітер, навіть у теплу пору року, коли виносити грудну дитину на вулицю категорично забороняється.