Лоханка нирки розширена у новонародженого. Пієлоектазія нирки у дитини

У сучасній педіатрії досить часто зустрічаються різні патології виділеної системи. І іноді під час профілактичної перевірки лікарі зазначають, що лоханка нирки розширена у новонародженого. Природно, подібний діагноз змушує батьків панікувати і шукати більше інформації про дану патологію. Так наскільки небезпечною вона є? Чи можна помітити симптоми пієлоектазії самостійно? Яке лікування потрібно малюку? З якими ускладненнями пов «язана хвороба? Відповіді на ці запитання корисні багатьом батькам.

Лоханка нирки: що це таке? Короткий екскурс в анатомію

Ні для кого не секрет, що нирки є важливим виділяючим органом. І для того щоб зрозуміти, що таке пієлоектазія, потрібно коротко ознайомитися з анатомічними особливостями організму людини.

Нирки — парні органи, розташовані за пристінковим листком черевики в поперековому відділі. Кожна нирка покрита щільною фіброзною капсулою, безпосередньо під якою розташована паренхіма, що складається з коркової та мозкової речовини — це і є внутрішня частина органу, в товщі якого розташована система накопичення і виведення сечі.

Найдрібнішими елементами системи є ниркові чашечки, які зливаються між собою, утворюють більш великі чашки. У свою чергу, з комплексу чашок утворюється так звана лоханка нирки. Що це таке? Це структура, в якій сеча збирається і подається в сечовик. Правий і ліві сечовики несуть її безпосередньо в сечовий міхур.

Коли можна говорити про те, що розширена лоханка нирки? Норма і патологія

Природно, для того, щоб визначити, чи є у дитини патологія, необхідно порівняти параметри з допустимими значеннями. Так які розміри повинна мати лоханка в нормі? Тут багато залежить від віку дитини:

• для плоду до 32 тижня вагітності норма становить 4-5 мм;
• у плоду 32-36 тижні ці показники повинні бути рівні 7-8 мм;
• розмір лоханки новонародженої дитини не повинен перевищувати 7 мм.

Так що таке пієлоектазія? Це патологія, яка характеризується розширенням ниркової лоханки. Варто відразу ж зазначити, що це не самостійне захворювання — воно з’являється в результаті вже наявних аномалій сечовидільної системи. До речі, патологія ця може проявлятися як до, так і після народження малюка.

Класифікація патології

Класифікувати хворобу можна кількома способами. Наприклад, пієлоектазія у дитини може бути правосторонньою, лівосторонньою і двосторонньою. Крім того, до уваги беруть причини і момент розширення лоханки, розділяючи недугу на:

• вроджене органічне розширення (є результатом аномального внутрішньоутробного розвитку органів сечовидільної системи);
• вроджене динамічне розширення — пов’язане з порушеннями відтоку сечі, як правило, діагностується у новонароджених;
• придбана пієлоектазія нирки у дитини — розвивається вже після народження в результаті травми органів сечовипускання або запального процесу у виділювальній системі;
• набуте динамічне розширення — реєструється при сечокам’яній хворобі або наявності пухлин.

Основні причини розвитку патології

Якщо під час огляду було виявлено, що лоханка нирки розширена у новонародженого, то важливо визначити причину. Як правило, зміна розмірів пов’язана з порушенням відтоку сечі — рідина накопичується в чашково-лоханковій системі нирки, викликаючи її розширення. У свою чергу, порушення відтоку рідини може бути пов’язане з різними патологіями.

До причин відносять звуження сечовика або його перегин. Іноді з тих чи інших причин клапаний апарат лоханочно-сечовитого з’єднання формується неправильно, в результаті чого сеча починає накопичуватися в нирці. Пієлоектазія у дитини може бути пов’язана зі слабкістю м’язів — це спостерігається серед недоношених дітей.

Іноді мочеточники здавлюються судинами або іншими прилеглими органами, особливо якщо мають місце різні аномалії розвитку плоду. До факторів ризику відносять наявність пухлин (включаючи і доброякісні), а також сечокам’яної хвороби, оскільки органічні або мінеральні утворення можуть закупорювати просвіт сечовиків, порушуючи нормальний відтік рідини.

Доведено, що має місце і якась генетична схильність. До факторів ризику відносять важкий перебіг вагітності (наявність прееклампсії, еклампсії), а також гострі запальні ураження нирок матері під час виношування плоду.

Якими симптомами супроводжується хвороба?

Пієлоектазія у дитини, як правило, протікає без будь-яких симптомів. Іноді можна відзначити деякі неспецифічні ознаки — малюк часто плаче, час від часу втрачає апетит, стає неспокійним.

Діти старшого віку іноді скаржаться на дискомфорт внизу живота і в області попереку. Хворобливий синдром і утруднення сечовипускання також можливі, але вони, як правило, пов’язані з ускладненнями пієлоектазії, включаючи утворення каменів у нирках або розвиток запальних захворювань.

Чим небезпечна пієлоектазія? Можливі наслідки

У більшості випадків пієлоектазія нирки у дитини протікає доброякісно. Тим не менш, існує ймовірність розвитку ускладнень, тому з їх переліком варто ознайомитися:

• Через підвищений тиск у сечовому міхурі можливе стрімке збільшення сечовиків (мегауретер) з подальшим їх стенозуванням.
• У хлопчиків іноді спостерігається ураження клапанів задньої частини уретри.
• До ускладнень відносять міхурово-сечовиковий рефлюкс, при якому спостерігається зворотний струм сечі в ниркові структури.
• Здуття сечовиків (уретроцеле), результатом якого є порушення нормального сечовипускання.
• Якщо збільшена лоханка нирки, то це створює умови для розвитку сечокам’яної хвороби у дитини.
• Гідронефроз — патологія, при якій спостерігається різке розширення лоханки, при цьому сечовик зберігає нормальні розміри.
• Мочеточник може впадати в уретру або вологаїще (ектопія).
• Порушення нормального відтоку сечі може призвести до розвитку пієлонефритів і склерозу ниркової тканини.

Методи діагностики патології

Як дізнатися, що лоханка нирки розширена у новонародженого? Це можна зробити за допомогою ультразвукового обстеження нирок і черевної порожнини. До слова, згідно зі статистикою, права нирка вражається частіше, ніж ліва. Є і ще одна закономірність — через фізіологічні особливості більше схильні до пієлоектазії хлопчики. З іншого боку, у них, як правило, діагностується легкий ступінь патології, яка швидко проходить сама по собі.

Додатково проводяться рентгенологічні дослідження, включаючи цисто- і урографію. У нормі розмір лоханки після сечовипускання не повинен змінюватися — це ще одна ознака патології, яку вдається виявити під час тестів.

Це порушення можна помітити ще до народження дитини. Починаючи з 17 тижня вагітності під час ультразвукового огляду досвідчений лікар може помітити зміни в розмірах ниркових лоханок.

Чи існують ефективні методи лікування

Внутрішньоутробне лікування плоду не проводиться. Досить часто по мірі зростання і внутрішньоутробного розвитку проблема зникає сама по собі ще до пологів. Якщо лоханка нирки розширена у новонародженого, то лікар після проведення досліджень може скласти ефективну схему лікування.

Природно, зменшити розмір лоханок за допомогою ліків неможливо. А тому медикаментозна терапія зводиться до прийому препаратів, які полегшують відтік сечі. Лікування залежить від наявності ускладнень. При запаленні призначаються протизапальні ліки, при сечокам’яній хворобі — засоби, здатні розчиняти дрібні мінеральні утворення і прискорювати їх виведення.

Кожні три місяці необхідно проходити ультразвукову діагностику. Так у лікаря є можливість відстежувати динаміку розвитку захворювання. Згідно зі статистикою, в більшості випадків пієлоектазія проходить сама по собі, розміри лоханки приходять в норму по мірі зростання дитини.

У найбільш важких випадках потрібне хірургічне втручання. Операція показана в тих випадках, якщо патологія продовжує прогресувати, у зв’язку з чим порушується функціонування нирок. Показанням є і наявність ускладнень, включаючи міхурово-сечовиковий рефлюкс, ектопію, сечокам’яну хворобу. Як правило, використовуються ендоскопічні хірургічні методи, які дозволяють уникнути порожньої операції і тривалого періоду реабілітації.

Профілактика ускладнень

На жаль, якихось специфічних профілактичних заходів не існує. Природно, вагітній матері рекомендується ретельно стежити за станом здоров’я, негайно проходити лікування тих чи інших запальних захворювань і не забувати про планові ультразвукові дослідження плоду. Якщо патологія буде діагностована в період внутрішньоутробного розвитку, лікар ретельніше стежитиме за станом новонародженого, що допоможе уникнути розвитку ускладнень.

Цих же правил потрібно дотримуватися і після народження малюка — кожні 3-6 місяців необхідно робити УЗД сечостатевої системи.